Розділ «Ляльковий дім»

Ф р у Л і н н е. Чуєте той танок нагорі? Коли він закінчиться, вони прийдуть сюди.

К р о ґ с т а д. Добре, то я піду. Однаково все дарма. Ви, звичайно, не знаєте, що я затіяв проти Гельмерів.

Ф р у Л і н н е. Знаю, Кроґстаде.

К р о ґ с т а д. І попри все ви зважилися б…

Ф р у Л і н н е. Я добре розумію, на що може піти з розпачу така людина, як ви.

К р о ґ с т а д. Ох, якби я міг вернути назад те, що зробив.

Ф р у Л і н н е. Ви могли б його вернути, бо ваш лист іще лежить у поштовій скриньці.

К р о ґ с т а д. Ви певні?

Ф р у Л і н н е. Цілком певна. Але…

К р о ґ с т а д (допитливо дивиться на неї). Чи я маю вас так розуміти? Ви хочете за всяку ціну врятувати свою товаришку. Скажіть відверто. Правда?

Ф р у Л і н н е. Кроґстаде, хто вже раз продавав себе задля інших, не зробить цього вдруге.

К р о ґ с т а д. Я скажу, щоб мені віддали мого листа назад.

Ф р у Л і н н е. Ні, ні.

К р о ґ с т а д. Саме так. Залишуся тут, поки Гельмер прийде згори, і скажу, щоб він віддав мені листа, що в ньому йдеться тільки про моє звільнення… І що йому не треба читати його…

Ф р у Л і н н е. Ні, Кроґстаде, не забирайте назад листа.

К р о ґ с т а д. Але скажіть мені, хіба ви не тому покликали мене сюди?

Ф р у Л і н н е. Так, першої хвилини тому, з переляку. Але відтоді минула доба, і тепер мені аж не віриться, скільки я всього надивилася в цьому домі. Нехай Гельмер про все довідається. Нехай та злощасна таємниця вийде на яв. Треба, щоб вони нарешті порозумілися. Неможливо так жити далі, приховувати правду, викручуватися…

К р о ґ с т а д. Але принаймні одне я можу зробити, і це треба зробити зараз-таки…

Ф р у Л і н н е (дослухається). Покваптеся! Ідіть, ідіть! Танок скінчився. Нам не можна тут бути ні хвилини разом.

К р о ґ с т а д. Я почекаю на вас унизу.