Розділ «Ляльковий дім»

Ф р у Л і н н е. Не забувайте, що в мене на руках були тяжко хвора мати й двоє малих братів. Ми не могли чекати на вас так довго, Кроґстаде, ви тоді ще не мали надій на майбутнє.

К р о ґ с т а д. Нехай і так, але ви не мали права відштовхувати мене задля іншого.

Ф р у Л і н н е. Ну, не знаю. Я не раз питала себе, чи я мала таке право.

К р о ґ с т а д (тихіше). Коли я втратив вас, у мене ніби вислизнула земля з-під ніг. Гляньте на мене: я тепер схожий на людину з розтрощеного корабля, що врятувалася на уламку.

Ф р у Л і н н е. Порятунок, здається, був близько?

К р о ґ с т а д. Близько, але ви приїхали і стали на дорозі.

Ф р у Л і н н е. Несамохіть, Кроґстаде, я щойно сьогодні довідалася, що мене беруть на ваше місце в банку.

К р о ґ с т а д. Як ви так кажете, то я вірю. Та коли ви вже знаєте про це, то, може, відмовитеся?

Ф р у Л і н н е. Ні. Вам із цього не було б ніякої користі.

К р о ґ с т а д. Користь чи не користь, а я, бувши вами, однаково відмовився б.

Ф р у Л і н н е. Я навчилася діяти розважно. Цього мене навчило життя та тяжкі, жорстокі нестатки.

К р о ґ с т а д. А мене життя навчило не вірити словам.

Ф р у Л і н н е. То життя навчило вас дуже розумної речі. Ну, а вчинкам ви все-таки вірите?

К р о ґ с т а д. Що ви маєте на думці?

Ф р у Л і н н е. Ви сказали, що схожі на людину з розтрощеного корабля, яка врятувалася на уламку.

К р о ґ с т а д. І, вважаю, мав підставу так сказати.

Ф р у Л і н н е. І я теж схожа на жінку, що сидить на уламку з розтрощеного корабля. Нема кого жаліти і про кого дбати.

К р о ґ с т а д. Ви самі вибрали таку долю.

Ф р у Л і н н е. Тоді іншого вибору в мене не було.

К р о ґ с т а д. Ну, і що далі?