Розділ «Ляльковий дім»

Норо… Фру Гельмер… Я питаю вас: ви здогадувалися?

Н о р а. Ох, звідки мені знати, що я знала, а чого не знала? Я справді не можу сказати вам… Як ви нетактовно повелися. Все було так добре.

Р а н к. Ну, принаймні ви тепер знаєте, що я весь до ваших послуг. То скажіть.

Н о р а (дивиться на нього). Після цього?

Р а н к. Прошу вас, скажіть же, в чому справа.

Н о р а. Тепер ви ні про що не дізнаєтеся.

Р а н к. Ні, ні. Не карайте мене так. Дайте мені зробити для вас усе, що я тільки здужаю.

Н о р а. Тепер ви нічого не зможете зробити для мене… Зрештою, мені, мабуть, і не треба буде ніякої допомоги. Побачите, що все це самі химери. Так, химери. Напевне! (Сідає у крісло-гойдалку, дивиться на нього і всміхається.) Ну й гарно ж ви повелися, докторе. І не соромно вам тепер, при світлі?

Р а н к. Ні, якраз ні. Але я, мабуть, піду… Назавжди.

Н о р а. Ні, не робіть цього. Звичайно, ви будете приходити, як і раніше. Ви ж добре знаєте, що Торвальд не може обійтися без вас.

Р а н к. Так, а ви?

Н о р а. О, мені завжди дуже приємно, коли ви приходите.

Р а н к. Саме це і спантеличувало мене. Ви для мене загадка. Часто мені здавалося, що вам майже так само приємно бути разом зі мною, як і з Торвальдом.

Н о р а. Бачите, декотрих людей найдужче любиш, а з декотрими найприємніше бути разом.

Р а н к. Так, у цьому щось є.

Н о р а. Вдома я найдужче з усіх любила тата. Але мені завжди було дуже весело, коли я крадькома заходила до кімнати служниць, бо вони мене не повчали і так весело розмовляли собі.

Р а н к. Ага, то он кого я замінив вам.

Н о р а (кидається до нього). Ох, любий докторе, я зовсім не це мала на увазі. Але ж ви розумієте, що мені з Торвальдом, як і з татом…

С л у ж н и ц я (заходить із передпокою). Пані! (Шепоче їй щось і простягає картку.)

Н о р а (кидає оком на картку). Ой! (Ховає її до кишені.)