Розділ «Ляльковий дім»

Р а н к. Дякую. Буду користуватися цим, поки можна.

Н о р а. Що ви хочете цим сказати? Поки можна?

Р а н к. Саме так. Вас ц е лякає?

Н о р а. Ну, це дивний вислів. Що може статися?

Р а н к. Може статися те, до чого я вже давно готовий. Але я не сподівався, що воно може статися так швидко.

Н о р а (хапає його за руку). Що ви довідалися? Кажіть, докторе Ранк!

Р а н к (сідає біля груби). Я кочуся вниз. І нічого не вдієш.

Н о р а (з полегкістю). Ви про себе?

Р а н к. А про кого ж? Не треба дурити себе самого. Я найнещасніший зі всіх своїх пацієнтів, фру Гельмер. Цими днями я зробив генеральну перевірку свого внутрішнього стану. Банкрут. Мабуть, десь через місяць уже гнитиму на цвинтарі.

Н о р а. Ох, як ви погано висловлюєтесь.

Р а н к. Бо справи страшенно погані. І найгірше, що й перед тим іще буде багато гидотного. Залишилося зробити ще одну перевірку, і після неї я приблизно знатиму, коли почнеться розпад. І ось що я вам скажу. Гельмер зі своєю витонченою натурою відчуває непереборну відразу до всього гидотного. Я не допущу його до своєї смертної постелі…

Н о р а. Але ж, докторе…

Р а н к. Не допущу. Нізащо. Замкну перед ним двері. Коли я буду цілком певний, що настає найгірше, я пошлю вам свою візитну картку з чорним хрестом. Тоді знатимете, що почалася мерзенна руйнація.

Н о р а. Ну, ви сьогодні просто нестерпні. А я так хотіла б, щоб саме сьогодні ви були справді в доброму гуморі.

Р а н к. Зі смертю за плечима? І так розплачуватися за чужі гріхи. Де ж тут справедливість? І на кожну родину чекає така чи інша невблаганна кара…

Н о р а (затуляє вуха). Не хочу такого слухати! Кажіть щось веселіше, смішніше!

Р а н к. Так, справді не залишається нічого іншого, як сміятися з усього цього. Моєму нещасному, невинному хребтові доводиться покутувати веселі дні офіцерського життя мого батька.

Н о р а (біля столика ліворуч). Він був дуже ласий до спаржі й паштету з гусячої печінки, правда?

Р а н к. Так, і до трюфелів.

Н о р а. Так, так, до трюфелів. І, здається, до устриць?