Розділ «Ляльковий дім»

Р а н к. Щось погане?

Н о р а. Ні, ні, немає нічого. Це тільки… Мій новий костюм…

Р а н к. Як? Таж костюм он лежить.

Н о р а. Ох, це не той. Це інший… Я замовила… Торвальдові не треба знати…

Р а н к. Ага, оце і є та велика таємниця!

Н о р а. Так. Підіть до Торвальда. Він у своєму кабінеті. Затримайте поки що його.

Р а н к. Будьте спокійні, я його не випущу. (Іде до Гельмерового кабінету.)

Н о р а (до служниці). То він чекає в кухні?

С л у ж н и ц я. Так, він зайшов із подвір’я…

Н о р а. А ти хіба не сказала йому, що я не сама?

С л у ж н и ц я. Сказала, але він не послухався.

Н о р а. То він не хоче йти?

С л у ж н и ц я. Ні, сказав, що не піде, поки не поговорить із вами.

Н о р а. То заведи його сюди, тільки тихенько, Гелено. І нікому не кажи про нього. Нехай це буде несподіванка для мого чоловіка.

С л у ж н и ц я. Так, так, я розумію… (Виходить.)

Н о р а. Біда надходить. Таки не минає мене. Ні, ні, ні, не може цього статися, не повинно. (Підходить до Гельмерових дверей і зачиняє їх на защіпку.)

Служниця відчиняє двері з передпокою, впускає К р о ґ с т а д а і знов зачиняє їх. Він одягнений у дорожнє хутро, боти і шкіряну шапку.

Н о р а (йде йому назустріч). Говоріть тихо, мій чоловік удома.

К р о ґ с т а д. Хай собі буде.

Н о р а. Чого вам треба?