Розділ «Ляльковий дім»

Р а н к. Добре, кажіть.

Н о р а. Та, бачите, я маю на думці… Дуже велику послугу…

Р а н к. Невже я справді хоч раз матиму таке щастя?

Н о р а. Ох, ви не знаєте, що це.

Р а н к. То скажіть.

Н о р а. Ні, я не можу, докторе, це щось дуже велике… І порада, і допомога, і послуга…

Р а н к. Чим більше, тим краще. Та я ніяк не збагну, що б це могло бути. Скажіть же! Хіба я не заслуговую на вашу довіру?

Н о р а. Заслуговуєте більше, ніж будь-хто. Ви знаєте, що ви мій найвірніший, найкращий приятель. Тому я й звертаюся до вас. Ну добре. Може б, ви допомогли мені відвернути одну небезпеку. Ви знаєте, як віддано, як безмежно кохає мене Торвальд, він ні на мить не завагався б віддати за мене своє життя.

Р а н к (нахиляється до неї). Норо… Ви думаєте, що він єдиний?…

Н о р а (ледь здригнувшись). Єдиний?…

Р а н к. Хто з радістю віддав би за вас своє життя?

Н о р а (засмучено). Ну от…

Р а н к. Я заприсягся собі, що ви дізнаєтеся про це, перш ніж мене не стане. Кращої нагоди вже не буде… Так, Норо, тепер ви знаєте. І знаєте, що можете довіритися мені швидше, ніж комусь іншому.

Н о р а (підводиться, каже спокійним рівним голосом). Дайте мені пройти.

Р а н к (відсувається, але не встає). Норо…

Н о р а (у дверях до передпокою). Гелено, принеси лампу… (Іде до груби.) Ох, любий докторе, це було справді негарно з вашого боку.

Р а н к (підводиться). Те, що я кохав вас так само щиро, як той інший? Хіби ц е негарно?

Н о р а. Ні, але негарно, що ви сказали про це. Зовсім не треба було…

Р а н к. Чому? Ви знали?…

С л у ж н и ц я приносить лампу, ставить на стіл і виходить.