Розділ «Ляльковий дім»

Ось на цього листа і негайно знайди посланця, нехай віднесе його. Тільки швидко. Адреса написана зверху. Ось гроші.

С л у ж н и ц я. Добре. (Виходить із листом.)

Г е л ь м е р (збирає свої папери). Ось так, пані упертюхо.

Н о р а (затамовує подих). Торвальде, що то за лист?

Г е л ь м е р. Кроґстадове звільнення.

Н о р а. Заверни його, Торвальде! Ще є час. О Торвальде, заверни його! Зроби це задля мене… Задля самого себе, задля дітей. Чуєш, Торвальде, зроби! Ти не знаєш, що це може заподіяти нам усім.

Г е л ь м е р. Пізно.

Н о р а. Так, пізно.

Г е л ь м е р. Люба Норо, я вибачаю тобі цей страх, хоч, властиво, він образливий для мене. Так, образливий! Хіба не образливо припускати, що я повинен боятися помсти того пропащого крутія? Але я все-таки прощаю тобі, бо це дуже миле свідчення твоєї великої любові до мене. (Пригортає її.) Облишмо це, моя люба. Нехай буде що буде. Як на те пішлося, то повір: у мене вистачить і мужності, і сили. Побачиш, я така людина, що все можу взяти на себе.

Н о р а (вжахнувшись). Що ти маєш на думці?

Г е л ь м е р. Усе, кажу…

Н о р а (опановує себе). Ніколи в світі. Я тобі не дозволю.

Г е л ь м е р. Гаразд, поділимося з тобою, Норо… Як подружжя. Так і має бути. (Пестить її.) Тепер ти задоволена? Ну, ну, не дивись на мене такими переляканими очима, як пташка. Адже все це тільки фантазії. Тепер ти заграєш тарантелу і повправляєшся з тамбурином. А я піду до свого кабінету і зачиню двері, тож нічого не чутиму, хоч би який гамір ти зчинила. (Обертається у дверях.) А коли прийде Ранк, скажи йому, де я. (Кивнувши їй головою, він іде до себе з пакою паперів і зачиняє двері.)

Н о р а (перелякана, охоплена розпачем, стоїть як укопана й шепоче). Він здатен на це. Так і зробить. Зробить, хоч би що… Ні, ніколи в світі! Все, що завгодно, тільки не це! Де порятунок?… Де вихід?…

Дзвінок у передпокої.

Доктор Ранк?… Усе, що завгодно, тільки не це! (Проводить руками по обличчю, опановує себе і йде відчиняти двері до передпокою.)

Доктор Р а н к стоїть у передпокої і вішає своє хутро. Впродовж подальшої сцени починає вечоріти.

Н о р а. Доброго дня, докторе Ранк. Я по дзвінку впізнала, що це ви. Але не заходьте до Торвальда, бо він, здається, працює.

Р а н к. А до вас можна? (Заходить до кімнати.)

Н о р а (зачиняє за ним двері). Та ви ж знаєте… Для вас у мене завжди знайдеться вільна хвилина.