Розділ «Ляльковий дім»

Н о р а (ходить по кімнаті). Чоловікові легше виплутуватися з таких справ, як жінці…

Ф р у Л і н н е. Якщо це її чоловік, то легше.

Н о р а. Дурниці. (Зупиняється.) Адже, коли сплачуєш весь борг, тобі повертають боргове зобов’язання.

Ф р у Л і н н е. Звичайно, повертають.

Н о р а. І той огидний, брудний папірець можна подерти на клаптики і спалити!

Ф р у Л і н н е (пильно дивиться на неї, відкладає шитво й поволі підводиться.) Норо, ти щось приховуєш від мене.

Н о р а. Хіба по мені видно?

Ф р у Л і н н е. Від учорашнього дня з тобою щось сталося, Норо. Що саме?

Н о р а (підходить до неї). Кристино! (Дослухається.) Цить! Торвальд повернувся. Слухай, піди тим часом до дітей. Торвальд не любить, щоб при ньому щось шили. Нехай Анна-Марія тобі допоможе.

Ф р у Л і н н е (збирає частину речей). Добре, добре, але я не піду від вас, поки ми не поговоримо по щирості.

В о н а виходить у двері ліворуч, і тієї ж хвилини з передпокою заходить Г е л ь м е р.

Н о р а (йде йому назустріч). Ох, як я чекала на тебе, любий Торвальде.

Т о р в а л ь д. То була швачка?

Н о р а. Ні, то Кристина. Вона допомагає мені приготувати костюм. Побачиш, що я добре затанцюю.

Г е л ь м е р. Правда ж, я добре придумав?

Н о р а. Чудово! А я хіба не мудро зробила, що послухала тебе?

Г е л ь м е р (бере її за підборіддя). Мудро… Що послухала чоловіка? Ну, ну, хитрунко! Я знаю, що ти не те мала на думці. Але не буду тобі заважати. Мабуть, ти зараз мірятимеш костюм.

Н о р а. А ти, мабуть, працюватимеш?

Г е л ь м е р. Так. (Показує на паку паперів.) Бачиш, я був у банку. (Хоче йти до свого кабінету.)

Н о р а. Торвальде!