Розділ «Ляльковий дім»

Н о р а (відсмикує руку й переходить на другий бік ялинки). Як тут гаряче. А в мене ще стільки роботи.

Г е л ь м е р (підводиться і збирає свої папери). Так, і мені треба до обіду ще попрацювати з цим. Та й подумати про твій костюм. А ще в мене, мабуть, знайдеться що повісити в золотому папері на ялинку. (Кладе їй руки на голову.) Ох ти ж моя незрівнянна ластівко. (Іде до своєї кімнати й зачиняє за собою двері.)

Н о р а (помовчавши, тихо). Ет! Неправда. Цього не буде. Не може бути.

Н я н ь к а (у дверях ліворуч). Діти так жалісливо просяться до мами.

Н о р а. Ні, ні, ні, не пускайте їх до мене! Нехай побудуть із вами, Анно-Маріє.

Н я н ь к а. Ну добре, добре, пані. (Зачиняє двері.)

Н о р а (блідне від жаху). Зіпсувати свою малечу! Отруїти свій дім! (Після короткої паузи підводить голову.) Так, це неправда. Не може бути правдою, ніколи, ніколи у світі.

Дія друга

Та сама кімната. В кутку біля піаніно стоїть гола, без прикрас ялинка з недогарками свічок. На канапці лежить Норин верхній одяг. Нора сама, неспокійно ходить по кімнаті, нарешті спиняється біля канапки і бере в руки своє пальто.

Н о р а (відкладає пальто). Хтось іде! (Підходить до дверей і прислухається.) Ні… Нема нікого. Певне ж, ніхто сьогодні не прийде, першого дня Різдва… І завтра також… А може… (Відчиняє двері й виглядає.) Ні, нема нікого, поштова скринька зовсім порожня. (Повертається назад.) Ет, дурниці! Звичайно, він такого не зробить. Не може такого статися. Просто не може. У мене ж троє малих дітей.

Н я н ь к а (виходить із дверей ліворуч з великою коробкою). Нарешті знайшла коробку з маскарадним вбранням.

Н о р а. Дякую, поставте на стіл.

Н я н ь к а (ставить). Але тут воно лежить усе впереміш.

Н о р а. Я б його подерла на шматки!

Н я н ь к а. Боронь Боже, його ж можна полагодити. Треба тільки трішки терпцю.

Н о р а. То я піду до фру Лінне й візьму її на допомогу.

Н я н ь к а. Знову вийдеш? У таку негоду? Ще застудишся й захворієш.

Н о р а. Це було б не найгірше… Що роблять діти?

Н я н ь к а. Граються, бідолашні, своїми різдвяними подарунками, але…

Н о р а. Часто питають про мене?