Розділ «Ляльковий дім»

Н о р а. Неправду?…

Г е л ь м е р. Хіба ти не сказала, що тут нікого не було? (Свариться на неї пальцем.) Нехай моя щебетуха більше такого не робить. Їй для щебету завжди треба мати чисте горлечко, з якого не виходило б жодного фальшивого звуку. (Обіймає її за стан.) Хіба ні? Авжеж, я так і знав. (Відпускає її.) Ну, годі вже про це. (Влаштовується біля груби.) О, як тут тепло й затишно. (Гортає свої папери.)

Н о р а (якийсь час мовчки прикрашає ялинку). Торвальде!

Г е л ь м е р. Що?

Н о р а. Я дуже рада, що післязавтра у Стенборґів буде костюмований бал.

Г е л ь м е р. А мені дуже цікаво, чим ти хочеш мене здивувати.

Н о р а. Ет, дурний задум.

Г е л ь м е р. Ну?

Н о р а. Я ніяк не можу придумати щось путнє, геть усе виходить таке безглузде, таке нікудишнє.

Г е л ь м е р. Невже моя Нора дійшла такого висновку?

Н о р а (стає позад нього і спирається руками на спинку його стільця). Тобі дуже ніколи, Торвальде?

Г е л ь м е р. Ну?

Н о р а. Що це за папери?

Г е л ь м е р. Банківські справи.

Н о р а. Уже?

Г е л ь м е р. Колишнє керівництво дозволило мені зробити необхідні зміни у складі службовців і в плані діяльності. На це я витрачу весь різдвяний тиждень. Хочу, щоб до Нового року в усьому був уже лад.

Н о р а. То от чому той бідолашний Кроґстад…

Г е л ь м е р. Гм.

Н о р а (і далі спираючись на спинку стільця, легенько куйовдить йому волосся на потилиці). Якби ти був вільніший, я б попросила тебе зробити мені одну величезну послугу.

Г е л ь м е р. Почуємо, що то за послуга. То що саме?