Розділ «Ляльковий дім»

Н о р а. Та бачиш, ні в кого немає такого витонченого смаку, як у тебе. А мені дуже хотілося б бути гарною на тому балу. Може б, ти заопікувався мною, вирішив, ким би мені бути і як одягтися?

Г е л ь м е р. Ага, маленька свавільниця шукає рятівника?

Н о р а. Так, Торвальде, я не впораюся без твоєї допомоги.

Г е л ь м е р. Добре, добре, я подумаю. Може, якось зарадимо твоєму горю.

Н о р а. О, який ти добрий. (Знов іде до ялинки. Пауза.) Як гарно вирізняються червоні троянди. Але скажи мені, в чому завинив той Кроґстад, то справді щось таке страшне?

Г е л ь м е р. Він підробив підпис. Ти уявляєш собі, що це таке?

Н о р а. А не міг він зробити цього з біди?

Г е л ь м е р. Міг, або, як багато хто, з легковажності. Я не такий черствий, щоб беззастережно засудити людину за один такий вчинок.

Н о р а. Правда ж, Торвальде?

Г е л ь м е р. Часом людина може знов піднятися морально, коли відверто визнає свою провину і відбуде за неї кару.

Н о р а. Кару?…

Г е л ь м е р. Але Кроґстад не пішов цим шляхом, він усякими правдами і неправдами виплутувався й цим морально занапастив себе.

Н о р а. Ти вважаєш, що треба було…

Г е л ь м е р. Ти тільки уяви собі, як людині з таким нечистим сумлінням доводиться брехати, викручуватися, прикидатися перед усіма, носити маску навіть перед своїми найближчими, навіть перед дружиною і власними дітьми. А щодо дітей, то це якраз найстрашніше, Норо.

Н о р а. Чому?

Г е л ь м е р. Тому, що отруйний чад брехні заражає і розкладає домашнє життя. Діти в такому домі дихають зараженим повітрям, і в їхніх душах зароджується і проростає зло.

Н о р а (підходить ближче до нього ззаду). Ти певен цього?

Г е л ь м е р. Ох, люба моя, я вдосталь надивився на це, коли працював адвокатом. Майже всі, хто рано збився на манівці, мали брехливих матерів.

Н о р а. Чому саме матерів?

Г е л ь м е р. Найчастіше це передається від матерів. Але і батьки, звичайно, діють на дітей так само. А цей Кроґстад удома роками отруював брехнею та облудою своїх дітей, тому я називаю його морально пропащим. (Простягає до неї руки.) Тож, люба моя Норо, пообіцяй мені, що не проситимеш за нього. Дай руку, що обіцяєш. Ну, ну, що це? Давай руку. Отак. Отже, згода. Запевняю тебе, що мені просто неможливо було б працювати разом із ним. Я відчуваю буквально фізичну відразу до таких людей.