Розділ «Ляльковий дім»

Н о р а. Не думаєте ж ви сказати моєму чоловікові, що я винна вам гроші?

К р о ґ с т а д. Гм, а якби й сказав?

Н о р а. То ви повелися б ганебно. (Ковтає сльози.) Щоб про мою таємницю, якою я так тішилася, так пишалася, він довідався у такий негарний, брутальний спосіб… Довідався від в а с. Ви хочете, щоб у мене були жахливі неприємності…

К р о ґ с т а д. Тільки неприємності?

Н о р а (палко). Але якщо ви це зробите, то вам же буде гірше. Мій чоловік тоді справді побачить, яка ви погана людина, і нізащо не залишить вас у банку.

К р о ґ с т а д. Я питаю вас, чи ви боїтеся тільки хатніх неприємностей?

Н о р а. Якщо мій чоловік довідається про цей борг, то відразу оплатить решту, і ми не будемо більше з вами знатися.

К р о ґ с т а д (підступає на крок ближче до неї). Слухайте, фру Гельмер… Або у вас дуже коротка пам’ять, або ви зовсім не розумієтесь у цих справах. Доведеться мені докладніше розтлумачити, що ви вчинили.

Н о р а. Як це?

К р о ґ с т а д. Коли ваш чоловік захворів, ви прийшли до мене позичити тисячу двісті спецій.

Н о р а. Я більше нікого не знала.

К р о ґ с т а д. Я пообіцяв вам роздобути таку суму…

Н о р а. І ви роздобули її.

К р о ґ с т а д. Я пообіцяв роздобути вам гроші на певних умовах. Ви тоді були такі заклопотані чоловіковою хворобою і хотіли так швидко отримати гроші на подорож, що, мабуть, зовсім не думали про всі подробиці. Тому варто нагадати їх вам. Отже, я пообіцяв роздобути вам гроші під боргове забов’язання, яке склав для вас.

Н о р а. Так, і я його підписала.

К р о ґ с т а д. Гаразд. Але внизу було ще додано кілька рядків — порука вашого батька за вас. Ті рядки мав підписати ваш батько.

Н о р а. Мав?… Він же підписав їх.

К р о ґ с т а д. Я залишив місце на дату. Тобто ваш батько мав поставити її тоді, коли підписуватиме документ. Пам’ятаєте?

Н о р а. Начебто пам’ятаю…

К р о ґ с т а д. Я передав вам, щоб ви поштою послали його своєму батькові. Було таке?