Розділ «Ляльковий дім»

Н о р а. Як це? Що ви маєте на думці?

К р о ґ с т а д. Може, ви були б такі ласкаві й потурбувалися, щоб я зберіг у банку своє скромне місце?

Н о р а. Що ви кажете? Хто ж його буде відбирати у вас?

К р о ґ с т а д. О, вам нема чого прикидатися переді мною, що ви нічого не розумієте. Я добре знаю, що вашій товаришці буде неприємно наражатися на зустріч зі мною, і знаю також, кому маю завдячувати, що мене виженуть.

Н о р а. Але я запевняю вас…

К р о ґ с т а д. Так, так, так, одне слово, ще не пізно, і я раджу вам використати свій вплив, щоб запобігти цьому.

Н о р а. Але ж, пане Кроґстад, я не маю ніякого впливу.

К р о ґ с т а д. Не маєте? Мені здається, ви щойно самі казали…

Н о р а. Звичайно, ви не так мене зрозуміли. Я! Як ви могли подумати, що я маю вплив на свого чоловіка?

К р о ґ с т а д. О, я знаю вашого чоловіка ще зі студентських років. І думаю, що пан директор банку не стійкіший за інших одружених чоловіків.

Н о р а. Якщо ви говоритимете зневажливо про мого чоловіка, я покажу вам на двері.

К р о ґ с т а д. Ви дуже відважні, фру Гельмер.

Н о р а. Я вже вас не боюся. Після Нового року я швидко від цього звільнюся.

К р о ґ с т а д (трохи стриманіше). Послухайте, фру Гельмер. Як буде треба, я боротимуся за своє скромне місце в банку не на життя, а на смерть.

Н о р а. Справді схоже на те.

К р о ґ с т а д. Не тільки через платню, вона найменше важить. Але є ще й інше… Ну, та що там, кажу, як є! Річ, бачите, ось у чому. Ви, як усі, звичайно, добре знаєте, що колись давно я нерозважно зробив те, чого не можна було робити.

Н о р а. Здається, я чула щось таке.

К р о ґ с т а д. До суду не дійшло, та однаково всі шляхи для мене відтоді закрилися. Отож я й узявся до тих справ, про які ви знаєте. За щось же треба було вхопитися. І насмілюся сказати, що я був не з найгірших. Але тепер мені треба виплутатися з усього цього. У мене підростають сини, і задля них я мушу відновити, наскільки можна, своє колишнє становище в суспільстві. Посада в банку була для мене ніби перший східець. А тепер ваш чоловік хоче мене зіпхнути з цього східця, щоб я знову впав у яму.

Н о р а. Але ж, боже мій, я не маю ніякої змоги допомогти вам, пане Кроґстад.

К р о ґ с т а д. Тому, що не хочете, але в мене є спосіб примусити вас.