Розділ «Ляльковий дім»

Р а н к. Кажіть, ось він іде.

Н о р а (ховає торбинку). Тс-с-с, тс-с-с!

Г е л ь м е р із плащем на руці, тримаючи в ній капелюха, виходить зі свого кабінету.

Н о р а (до нього). Ну, Торвальде, ти спекався його?

Г е л ь м е р. Так, він пішов.

Н о р а. Дозволь познайомити тебе… Це Кристина, вона приїхала до міста.

Г е л ь м е р. Кристина?… Вибачте, але я не знаю…

Н о р а. Фру Лінне, любий, фру Кристина Лінне.

Г е л ь м е р. Он як! Мабуть, товаришка моєї дружини з часів дитинства?

Ф р у Л і н н е. Так, ми знайомі віддавна.

Н о р а. І уяви собі, вона приїхала так здалека, щоб поговорити з тобою.

Г е л ь м е р. Тобто як?

Ф р у Л і н н е. Властиво, не тому…

Н о р а. Кристина якраз дуже вправна канцеляристка і має велике бажання попрацювати під керівництвом тямущого фахівця, щоб іще більше навчитися…

Г е л ь м е р. Вельми розумно, пані.

Н о р а. І коли вона почула, що ти стаєш директором банку, а про це було написано в газеті, то відразу приїхала сюди. Правда, Торвальде, ти задля мене зробиш щось для Кристини? Так?

Г е л ь м е р. Можливо. Ви, здається, вдова?

Ф р у Л і н н е. Так.

Г е л ь м е р. І маєте досвід праці в канцелярії?

Ф р у Л і н н е. Так, чималий.