Розділ «Підпори суспільства»

Б е р н і к. Ніколи б я тебе не відпустив! А коли б ти була зі мною, я не став би тим, що я є.

Л о н а. А ти не думаєш про те, чим могла б стати для тебе та, яку ти обрав замість мене?

Б е р н і к. У всякому разі, я знаю, що вона ніколи не була для мене тим, чого я потребував.

Л о н а. Тому що ти ніколи не ділився з нею своїми інтересами, не налагодив між собою щирих, вільних взаємин, дозволяв їй страждати, звинувачувати себе у тій ганьбі, яку ти сам же й накликав на її рідних.

Б е р н і к. Так, так. Усе це наслідки брехні й обману.

Л о н а. Чому ж ти не скинеш із себе всю цю брехню і обман?

Б е р н і к. Тепер?… Тепер пізно, Лоно.

Л о н а. Скажи мені, Карстене, яке задоволення може тобі дати цей показний добробут і обман?

Б е р н і к. Мені? Ніякого. Я приречений до загибелі, як і все це спотворене суспільство. Але слідом за нами йде інше покоління. Я працюю для сина, для нього підготовляю діло життя. Прийде ж час, коли істина скріпить усі суспільні відносини, і на її основі мій син побудує своє життя… Щасливіше, ніж життя його батька.

Л о н а. А фундаментом усе ж залишиться брехня? Подумай, яку спадщину ти залишаєш синові.

Б е р н і к (затамувавши вибух розпачу). Я залишаю йому ще в тисячу разів гіршу спадщину, ніж ти гадаєш. Але настане час, коли прокляття буде знято!… І все ж… (Поривчасто.) Як могли ви все це кинути на мене? Але діло зроблено, відступати пізно. Вам не пощастить занапастити мене.

Г і л ь м а р, стурбований, з розкритою запискою в руці, швидко входить з правого боку.

Г і л ь м а р. Та це ж… Бетті, Бетті!

Б е р н і к. Що там таке? Вже йдуть?

Г і л ь м а р. Ні, ні, але мені конче треба з ким-небудь поговорити… (Виходить наліво.)

Л о н а. Карстене, ти кажеш, що ми приїхали, щоб занапастити тебе? Ну, то слухай же, якого він гарту, оцей блудний син, що його ваше чеснотливе суспільство цурається, як чуми. Він більше знати вас не хоче, він поїхав…

Б е р н і к. Але він хотів повернутись.

Л о н а. Йоган ніколи не повернеться. Він поїхав назавжди, і Діна з ним.

Б е р н і к. Не повернеться? І Діна з ним?

Л о н а. Так, вона виходить за нього заміж. Вони дають ляпаса усьому вашому високоморальному суспільству, як я колись… Та годі!