Розділ «Підпори суспільства»

Б е р н і к (похитнувшись). Улаф… На «Індіанці». Ні, ні!

Л о н а. Мабуть, це так і є. Тепер я розумію… Я бачила, як він вискочив з вікна…

Б е р н і к (на дверях кабінету кричить у повному розпачі). Крап, спиніть «Індіанку» за всяку ціну!

К р а п (виходячи з кабінету). Неможливо, пане консул. Ви ж знаєте…

Б е р н і к. Ми повинні її спинити! Улаф там!

К р а п. Що ви кажете?

Р у м м е л ь (теж виходячи з кабінету). Улаф утік? Не може бути!

С а н с т а д (виходить). Його повернуть з лоцманом, пане консул.

Г і л ь м а р. Ні, ні, він мені пише (показує записку), що сидітиме в трюмі, доки судно не вийде у відкрите море.

Б е р н і к. Я його ніколи не побачу!

Р у м м е л ь. Що за безглуздя! Хороше, міцне судно, тільки з ремонту…

В і г е л а н (входить слідом за іншими). …На вашій власній верфі, пане консул!

Б е р н і к. Кажу вам, я ніколи більше його не побачу! Я втратив його, Лоно, і тепер я бачу… Він ніколи не був моїм. (Прислухається.) Що це?

Р у м м е л ь. Музика. Процесія наближається.

Б е р н і к. Я не можу, я не хочу нікого приймати!

Р у м м е л ь. Що ти! Це неможливо!

С а н с т а д. Неможливо, пане консул. Подумайте, що ви поставили на карту!

Б е р н і к. А, що мені тепер до всього цього! Для кого мені тепер працювати?

Р у м м е л ь. Як ти можеш запитувати! Для всіх нас, для суспільства.

В і г е л а н. Вірно.