Розділ «Підпори суспільства»

Б е р н і к. Дякую.

Г і л ь м а р. Кажуть, перемога була блискуча, перемога інтелігентного громадського діяча над представниками своєкорисливих і відсталих поглядів… Майже як французька експедиція проти кабілів… Дивно, як ти після вчорашніх неприємностей міг…

Б е р н і к. Облишмо це.

Г і л ь м а р. Але генеральний бій ще попереду.

Б е р н і к. Це ти про залізницю?

Г і л ь м а р. Авжеж. Тобі, звичайно, відомо, що затіває редактор Гаммер?

Б е р н і к (напружено). Ні. А що?

Г і л ь м а р. Він ухопився за чутку, яку хтось пустив по місту, і готує газетну статтю.

Б е р н і к. Яку чутку?

Г і л ь м а р. Звичайно, про скуповування земель уздовж лінії проектованої вітки.

Б е р н і к. Що ти кажеш? Хіба є така чутка?

Г і л ь м а р. По всьому місту. Я чув у клубі, заходив туди по дорозі. Кажуть, один з наших адвокатів узяв на себе доручення скупити нишком усі ліси, усі рудники і всі водоспади…

Б е р н і к. А не кажуть… Для кого?

Г і л ь м а р. У клубі вважають… Для якоїсь іногородньої компанії, яка довідалась про новий проект і поспішила упорати цю справу, поки ціни на нерухомість ще не піднялися… Чи ж не підлість? Ух!

Б е р н і к. Підлість?

Г і л ь м а р. Авжеж, що чужі отак лізуть в наші краї! Та ще до того ж один з наших адвокатів наймається до них для такої послуги! Виходить, тепер усі бариші одержать ділки не з нашого міста!

Б е р н і к. Але ж це поки що тільки чутка.

Г і л ь м а р. А проте їй вірять, і завтра чи післязавтра редактор Гаммер подасть її як факт. У клубі всі були обурені. Я чув від багатьох, що коли ця чутка підтвердиться, усі негайно вимагатимуть зняття їхніх імен з підписних листів.

Б е р н і к. Не може бути!

Г і л ь м а р. Як? А ти гадаєш, чому всі ці гендлярі так охоче підтримали твій проект? Нівроку в самих уже слина котиться в надії на…