Розділ «Підпори суспільства»

Б е р н і к. Ну, ну, далі.

К р а п. Було над чим замислитись. Робітники на той час саме відпочивали, снідали, і я непомітно пробрався на судно, щоб усе докладно оглянути і зовні і зсередини. Нелегко було пробратися в самий трюм, адже судно завантажене; зате я мав змогу переконатись. Справа не чиста, пане консул.

Б е р н і к. Не можу повірити, пане Крап. Допустити не можу, щоб Еуне…

К р а п. На жаль, свята правда. Кажу вам, справа не чиста. Наскільки я міг роздивитись, жодного нового бруса не вставлено. Щілина лише законопачена, забита, обшита дошками і брезентом і обсмолена… Тільки про людське око. Не допливти «Індіанці» до Нью-Йорка. Вона піде на дно, як тріснутий горщик.

Б е р н і к. Але ж це жахливо! Яка ж у нього може бути мета?

К р а п. Мабуть, хоче довести непридатність машин, хоче помститися, примусити прийняти назад звільнених старих робітників.

Б е р н і к. І ладен заради цього пожертвувати життям стількох людей!

К р а п. Він недавно так висловився: на «Індіанці», мовляв, немає людей — самі тварюки.

Б е р н і к. Хай так, але як же він не бере до уваги, що тут гине великий капітал?

К р а п. Еуне не дуже прихильно ставиться до великого капіталу, пане консул.

Б е р н і к. Це правда; він агітатор, баламут. Але який безсовісний вчинок!… Послухайте, пане Крап, це ще треба розслідувати. Нікому ні слова. Наша верф втратить свою репутацію, якщо підуть чутки.

К р а п. Звичайно, але…

Б е р н і к. Постарайтеся під час обідньої перерви робітників ще раз побувати в трюмі. Я мушу бути цілком певен.

К р а п. Будьте спокійні, пане консул. Але дозвольте спитати, що ж ви потім збираєтесь робити?

Б е р н і к. Звісно, заявити в поліцію. Не можна ж нам стати співучасниками прямого злочину. На моєму сумлінні не повинно бути жодної плями. Крім того, така заява може справити хороше враження на пресу, на суспільство. Люди побачать, що я відкидаю всілякі особисті інтереси, щоб дати місце правосуддю…

К р а п. Цілком справедливо, пане консул.

Б е р н і к. Але спершу цілковита упевненість. А поки що ні слова.

К р а п. Ні словом не прохоплюся, пане консул, а докази ви матимете. (Виходить через сад.)

Б е р н і к (напівголосно). Обурливо. Але ні, це неможливо, неймовірно. (Прямує до дверей кабінету.)

Г і л ь м а р (входить з правого боку). Здрастуй, Берніку! Вітаю з учорашньою перемогою в комерційних зборах.