Розділ «Підпори суспільства»

Р у м м е л ь і В і г е л а н виходять направо. Й о г а н і Д і н а входять із саду.

Й о г а н. Ура, Лоно! Вона їде з нами!

Б е т т і. Йогане! Яка легковажність!

Р е р л у н. Чи ж це можливо? Такий колосальний скандал! Як зуміли ви звабити її?…

Й о г а н. Ну-ну, любий мій! Що це ви говорите?

Р е р л у н. Відповідайте мені, Діно. Це ви самі?… Це ваше власне, вільне рішення?

Д і н а. Мені треба виїхати звідси.

Р е р л у н. Але з ним?… З ним?…

Д і н а. Вкажіть мені когось іншого, у кого вистачило б мужності взяти мене з собою.

Р е р л у н. Ну то знайте ж, хто він такий!

Й о г а н. Замовкніть!

Б е р н і к. Ні слова більше!

Р е р л у н. Погано б я служив тоді тому суспільству, на сторожі моральних підвалин якого мене поставлено. І вчинок мій не мав би виправдання по відношенню до цієї молодої дівчини, у вихованні якої я брав немалу участь і яка мені…

Й о г а н. Стережіться!

Р е р л у н. Вона повинна про це знати. Діно, цей чоловік — причина нещастя і ганьби вашої матері!

Б е р н і к. Пане ад’юнкт!

Д і н а. Він? (Звертається до Йогана.) Це правда?

Й о г а н. Карстене! Відповідай ти!

Б е р н і к. Ні слова більше! Тепер не час для пояснень.

Д і н а. Значить, правда?…