Розділ «Підпори суспільства»

Р е р л у н. Вибачте, пане консул, я страшенно схвильований…

Б е р н і к. Що з вами?

Р е р л у н. Я мушу поставити вам одне запитання, пане консул. Чи це з вашого дозволу молода дівчина, що знайшла притулок у вашому домі, появляється прилюдно в товаристві чоловіка, який…

Л о н а. Якого це чоловіка, пане пастор?

Р е р л у н. Чоловіка, від якого їй слід би триматися далі, ніж від будь-кого іншого!

Л о н а. Ого!

Р е р л у н. Чи це з вашого дозволу, пане консул?

Б е р н і к (відшукуючи капелюх і рукавички). Нічого я не знаю. Пробачте, я страшенно поспішаю на засідання.

Г і л ь м а р Т е н н е с е н входить із саду і прямує до других дверей з лівого боку.

Г і л ь м а р. Бетті! Бетті! Слухай!

Б е т т і (появляється на дверях). Що таке?

Г і л ь м а р. Треба тобі піти до саду і покласти край залицянню певного добродія до цієї Діни Дорф. У мене просто нерви не витримали. Тільки послухати, що він говорить!

Л о н а. Он як! Що ж таке говорить певний добродій?

Г і л ь м а р. Наполягає, щоб Діна їхала з ним в Америку — не більше, не менше. Ух!

Р е р л у н. Чи можлива це річ?

Б е т т і (до Гільмара). Що ти кажеш?

Л о н а. От було б чудово!

Б е р н і к (звертаючись до Гільмара). Не може бути. Це тобі причулося.

Г і л ь м а р. То спитай його самого. Он вони… Ідуть у парі. Тільки мене не вплутуй.

Б е р н і к (звертаючись до Руммеля й Вігелана). Я зараз, слідом за вами…