Розділ «Підпори суспільства»

Р е р л у н. Як ви це розумієте — що таке прекрасне?

Д і н а. От ніколи про це не думала.

Р е р л у н. Так подумайте зараз. У чому ж, по-вашому, прекрасне?

Д і н а. Прекрасне — це величне… І дуже далеке…

Р е р л у н. Гм… Дорога Діно, я так щиро заклопотаний вашою долею.

Д і н а. І тільки?

Р е р л у н. Ви ж, звичайно, знаєте, як безмежно ви мені дорогі…

Д і н а. Якби на моєму місці була Гільда чи Нетта, ви не боялися б, щоб це помітили інші.

Р е р л у н. Ах, Діно, вам важко судити про тисячі обставин, які… Коли людина поставлена на сторожі моральних підвалин суспільства, в якому вона живе, то… Потрібна особлива обережність. Коли б я тільки був певний, що мої наміри правильно витлумачать… Ну, та це байдуже… Ви потребуєте допомоги, і вам за всяку ціну треба допомогти, Діно. Чи згодні ви… Коли я прийду… Коли обставини дозволять мені прийти і сказати вам: ось вам моя рука, — ви приймете її і будете моєю дружиною? Ви даєте мені слово, Діно?

Д і н а. Так.

Р е р л у н. Дякую, дякую! Адже і для мене… О Діно, ви для мене така дорога! Цить!… Іде хтось. Діно, заради мене, ідіть до них.

Д і н а виходить на терасу до кофейного столу. З лівого боку, з кабінету виходять Р у м м е л ь, С а н с т а д, В і г е л а н і, нарешті, Б е р н і к з купою паперів у руках.

Б е р н і к. Ну, значить, справа вирішена.

В і г е л а н. Так, отже, з Богом.

Р у м м е л ь. Вирішена, Берніку. Ти знаєш, слово норвежця міцне, як скелі Довре!

Б е р н і к. І ніхто не зрадить, ніхто не відстане, незважаючи ні на яку опозицію?

Р у м м е л ь. Ми з тобою вкупі. В огонь і в воду!

Г і л ь м а р (входить з тераси). У воду? Дозвольте запитати, це у вас залізниця канула у воду?

Б е р н і к. Ні, навпаки, вона піде…

Р у м м е л ь. На всіх парах, пане Теннесен.