Розділ «Підпори суспільства»

Ф р у Г о л т. Але вона завжди була трудною дитиною. Ви розумієте — усі ці погані приклади… Такі, як вона, не те, що наші діти; з нею доводиться діяти обережно, все більше ласкою, фру Люнге.

Ф р у Р у м м е л ь. Цить… Ось вона! (Голосно.) Так, справді, Діна така люба дівчина… Ах, ти прийшла, Діно? А ми тут розбирали білизну.

Ф р у Г о л т. Як смачно пахне твій кофе, Дінусю. Чашечка ось такого ранкового кофе…

Б е т т і (з тераси). Прошу сюди.

М а р т а і Д і н а допомагають служниці подати все, що треба, до столу. Усі дами розміщуються на терасі і поводяться з Діною перебільшено пестливо. Трохи згодом вона переходить до зали і шукає свою роботу.

Б е т т і (за столом на терасі). Діно, а ти хіба не хочеш?

Д і н а. Ні, дякую, мені не хочеться. (Сідає з роботою.)

Р е р л у н, обмінявшися кількома словами з фру Бернік, входить до зали.

Р е р л у н (удаючи, що йому треба щось взяти зі столу, тихо). Діно!

Д і н а. Що?

Р е р л у н. Чому ви не хочете лишатись там?

Д і н а. Коли я принесла кофе, я догадалася по обличчю приїжджої дами, що мова йшла про мене.

Р е р л у н. А яка вона була люб’язна з вами, це ви помітили?

Д і н а. Я цього не терплю.

Р е р л у н. Вдача у вас непокірлива, Діно.

Д і н а. Так.

Р е р л у н. Але чому ж?

Д і н а. Така вже я є.

Р е р л у н. Чом би вам не спробувати змінитись?

Д і н а. Ні.