Розділ «ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА»

Коли загримали засуви, юрба від дверей розпорошилася так, наче її й не було.  Двері відчинилися, й той, що  викликав, спокійно доклав:

— Чоловік утопився ось... В параші...

— Гм...  Як же це він утопився? — спитав наглядач досить апатично, оглядаючи ноги, що  дійсно стирчали з  високої параші. Ті ноги побачила вся камера, але чомусь, за якимось невловимим інстинктивним відрухом, ніхто  не  підскочив і не кинувся і не увірвалася журна пісня... Нікому до того  не було  діла, і нікого те не  цікавить. Ніхто не  хотів  підвертатися під руку  й потрапляти в якісь там  ще  свідки. Ясно. То втопили Барбарова...

— Гм... Як  же  це  він  утопився?

— Та, мабуть, закрутилася голова... Перехилився... Ну й утопився... Одчепись! — закінчив той, що  докладував, і теж зашився в звалище. Нема й того, що  докладував.

— Одставіть пєсні! Нести сюда  парашу! Дижурні!

Чергові схопилися й винесли парашу разом з Барбаровим геть  з камери.

Чергові винесли парашу, але «пєсні» ніхто  не «відставив», і винести її теж не могли так, як  Барбарова. Тепер наглядачеві не до «пєсні». Пісня гойдалася. Справді сумна й справді жалібна й безмежна, як море. Вона ходила хвилями з камери в камеру, бродила десь  там  в другій половині, никаючи по кутках, і поверталася назад:

Ой  ти, зозуленько,

Чому  ж рано  куєш?

Чи  ти, зозуленько,

Моє  горе  чуєш?..

...............................

Ой  Боже  ж мій, Боже,

Що  ж я наробила?!

Козак має  жінку,

А я й полюбила...

Ніхто з адміністрації навіть не поцікавився, що ж сталося з  Барбаровим. Але  хіба  те  невідомо й  так?   Лиш жодного свідка не може  бути «за», всі ж 340 свідків напевно «нічого не бачили», а якщо треба, то й ствердять, що йому  «закрутилася голова», а тому  справа ця безнадійно програна Барбаровим, пропаща. Та  й  взагалі людина тут  нічого не  варта, хоч  ти навіть був  колишній начальник самого альбіноса.

Така от  доля   чекає чекіста в  тюрмі, така   перспектива стоїть перед кожним. Після випадку з Барбаровим Андрій зразу  потелеграфував до камери ч. 6:

— Як  там  Донець?..