Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

— Ні, я заперечую, — промовив тихо.

— Як  це?! Що за єрунда? Ви  заперечуєте, що  вас  обвинувачується по  таких от пунктах?

— Ви  не  так  ставите запитання...

Великін визвірився:

— Ти  не  вчи, як  ставити запитання!  Ич   ти!  Коли ми поміняємося  ролями,  тоді  ти  ставитимеш запитання,  як схочеш, а  зараз твоє   діло  маленьке — відповідати. Та  не мудрувати!

— Я  заперечую обвинувачення  по  пунктах 1,  2,  6,  8, 10,  11.

Сергєєв скривився презирливо:

— Розумний став?!  Ха...  Отже, ти  заперечуєш, що  тобі пред’явлене таке  обвинувачення? Дурак!

— Добре. Але  ви  так  і ставте запитання...

— Добре, добре. Отже  повторюю запитання (і  Сергєєв прочитав уже  з протоколу запис) — ув’язнений Чумак, ви обвинувачуєтесь по  ст.  54 Карного кодексу УССР, п.  п.  1, 2, 6, 8, 10,  11.

— Заперечую.

— Так  і запишем. От, брат, який ти  гад!  Очевидну річ заперечуєш. Тим  гірше для  тебе.

— Прошу записати, що  я обвинувачення читав, але суть його  заперечую...

— Ти  не  вчи!

Сергєєв записав щось, іронічно кривлячись, і поставив нове запитання:

— Ув’язнений Чумак, ви обвинувачуєтесь по пункту 1-му в  переході маньчжурського кордону, що  є  зрада Вітчизни. Коли ви  переходили кордон?

— Заперечую...

— Я вас  не  питаю, чи  ви  заперечуєте, а питаю, коли ви переходили кордон. Прошу відповідати.

— Ніколи.

— Гм... А як  ми  доведемо, що  ви  таки переходили?