Розділ «Літак»

— Запропонуй ешелон.

Амір, прикусивши губу, замислився, проте Еліаш не міг чекати й за секунду вибухнув:

— П’ятнадцять тисяч? Дай мені ешелон! Сто п’ятдесятий?![92] Не мовчи!

— Надто низько, — швидко промовив другий пілот. — Нам може знадобитися простір для маневру.

Амір забобонно не озвучував, для якого маневру, проте мав слушність. Пілоти не знали, яких пошкоджень зазнав «Боїнг» унаслідок розгерметизації. Бортовий комп’ютер сповіщав про падіння тиску, жодних повідомлень про проблеми із системами керування не було, та це не означало, що проблем не виникне, щойно вони спробують випустити шасі чи розвернути лайнер на меншій висоті. І Амір, і Еліаш усвідомлювали, що після зниження їм доведеться вимкнути автопілот і з’ясувати, чи лайнер не втратив керованості. І якщо раптом під час маневрування літак почне завалюватися, їм не завадять кілька зайвих тисяч футів вільного простору під крилами, щоби змогти його вирівняти. Вони не можуть летіти просто над горами.

— Дай мені ешелон, — прохрипів Еліаш.

— Двісті двадцятий[93], — запропонував Амір.

Еліаш аж шикнув:

— Двісті двадцятий?

— Так.

Командир мотнув головою в бік пасажирського салону.

— Вони зможуть дихати на двісті двадцятому?

— Я не знаю. Але гарантую, що ніхто не зможе дихати, якщо ми напоремося на якусь із вершин.

— Чорт. — Еліаш Зоммер активував назад автомат тяги і, випроставши руку до регулятора висоти польоту, невпевнено повторив: — Двісті двадцятий ешелон.

— Роджер[94], — підтвердив Амір, — двісті двадцятий.

Командир прокрутив регулятор проти годинникової стрілки, доки на цифровому табло понад ним замість «360» не висвітилося «220», потім, скориставшись розташованим трохи лівіше на панелі коліщатком прокручування, виставив вертикальну швидкість зниження — чотири з половиною тисячі футів на хвилину. Секунду нічого не відбувалося, а тоді тряска різко посилилася. Еліаш, усе ще тримаючи пальці біля коліщатка, але не торкаючись його, поглянув на Аміра. Другий пілот, учепившись долонями в коліна, не зводив очей з лінії авіагоризонту та показів цифрового альтиметра обабіч нього.

— Спойлери[95], — слабким, здушеним голосом проказав Амір. — Це просто спойлери.

Еліаш кивнув. Число на альтиметрі почало розмірено зменшуватися: 36000… 35908… 35816… 35724… Лайнер, опустивши ніс, стрімко втрачав висоту.

— Ніби все гаразд, — прокоментував командир. Він не встиг договорити, коли бортовий комп’ютер видав попереджувальний сигнал: подвійний удар дзвона. — Що це?

— Падіння тиску в центральній гідравлічній системі, — випалив Амір.