Розділ «Гора»

Із губів зірвався недоречний, самовдоволений смішок.

— Працював.

— О пів на другу ночі?

— Ну-у… — Він був як вичавлений лимон, сил на вигадки не знаходилось. Розслаблено видихнувши, Артем зізнався: — Ма, я був з дівчиною.

Пауза.

— Вона гарна?

Хлопець пригадав, як пришвидшилося дихання Алії перед оргазмом (його — не її — оргазмом), і відчув, що знову збуджується.

— Дуже. Ти навіть не уявляєш.

Анна зітхнула:

— Ну, добре.

Артем підійшов до мопеда, вставив ключ, але заводити не став.

— З батьком усе гаразд?

— Нормально. Він телефонував увечері.

— Добре, ма, буду їхати.

— Напиши смс, як доберешся.

Хлопець театрально застогнав.

— Ти ж знаєш, що я не засну.

— Добре, добре.

Він намірився обірвати зв’язок, коли з динаміка долинуло ще одне запитання:

— Як її звати?