Розділ X

— Я думав, ти повернувся до себе на батьківщину.

— Га?

— Бо ж я ніколи про тебе більше нічого не чув.

Борис знічено потер носа.

— Це були заплутані часи. Пам’ятаєш, що було у твоєму будинку в ту останню ніч?

— Звичайно.

— Так от, я ніколи не бачив стільки наркоти у своєму житті. Я мав десь половину унції кокаїну[158] і не продав жодної його крихти, навіть чверть грама. Щоправда, роздав чимало й став дуже популярний у школі, ха-ха! Усі любили мене! Але більшість я винюхав сам. А потім, пам’ятаєш ті пігулки всіх можливих кольорів, які ми знайшли? Там були дрібненькі, зелені, такі приймають ракові пацієнти на останній стадії, твій батько дійшов до ручки, якщо їх ковтав.

— Атож, я від них також мало дуба не врізав.

— Тоді ти мене розумієш! Більше не виготовляють доброго зеленого оксі! Тепер вони оголосили захист від нариків, і вже не понюхаєш його, не ширнешся ним. Але твій батько? Перейти від випивки на це? Ліпше вже валятися на вулиці п’яним ущерть. Коли я вперше це спробував, я відразу б відкинув лапті, якби Котку не була там, — він провів пальцем по горлянці, — ось так.

— Атож, — сказав я, пригадавши власне дурне блаженство, коли я лежав обличчям донизу на своєму столі нагорі в помешканні Гобі.

— У всякому разі, — Борис вихилив свою горілку й налив нам ще по одній порції, — Ксандра торгувала тими пігулками. Не цими. Ці належали твоєму татові. Для його власного вжитку. Але інші вона здобувала там, де працювала. Ти пам’ятаєш Стюарта й Лізу? Такі собі порядні й поважні агенти з нерухомості. Вони її спонсорували.

Я відклав виделку.

— Звідки ти це знаєш?

— Вона сама мені розповіла! І вони чудово себе показали, коли наркотики в них закінчилися! Наче містер Увесь-із-себе-Адвокат і міс Турбота-про-Природу. Удома в неї були такими милим и й добрими… гладили її по голові… «що ми можемо зробити для тебе»… «бідолашна Ксандро»… «нам так тебе жаль»… а наркотики закінчилися… і куди подівся той жаль. Інша історія! Мені стало справді погано, коли вона мені про все розповіла, адже ми пограбували її! Створили для неї велику проблему! Адже на той час усі наркотики вже були в нас. А їй капут.

— Стривай — Ксандра все тобі розповіла?

— Атож. Після того, як ти поїхав. Коли я там жив із нею.

— Тоді почни розповідати мені спочатку.

Борис зітхнув.

— Гаразд, гаразд. Це довга історія. Але й ми з тобою не бачилися дуже довго, чи не так?

— Ти жив із Ксандрою?