Розділ III

— Та просто якось із сусідом у нас не дуже збігаються погляди.

— Які саме?

— І релігійні. І гігієнічні, — делікатно натякнула Марина господині про те, що їй би варто було хоча би раз зазирнути до кімнати хлопчини, а не просто забирати гроші і квитанції у коридорі.

І після цих слів господиня почала підозрювати, що за дверима кімнати хлопця не просто безлад. Раніше він не пускав її туди, бо запевняв, що там творча атмосфера і її не можна порушувати спогляданнями. Тепер же жінка нарешті увірвалась до кімнати і стало їй дуже зле. Марина навіть швидку викликати хотіла, але допомогла звичайна водичка і думка про те, що скоро цей уродженець Сумської області залишить її житлову площу назавжди, забере з собою це тісто від пельменів, на якому вже давно зародилося нове життя. І ви знаєте, так і сталось. Він поїхав назад додому, доводив всім у своєму смт, що Київ — місто жахливе, з постійними заторами і тупими людьми, які не вміють розгледіти митця.

А я якось забігла до Максима й Аліни, подивилась на те, як їм добре разом, і замислилась, а чи насправді тоді розсипала я свої гормони в тій шавасані випадково? Звичайно, ні, яка ж це дурість думати, що випадковості існують.

Наслідки чекали і на Скарлет із Джорджем. Після тієї готельної зустрічі вони жодного разу більше не бачились. Жінка повернулась до Чернівців і стала для свого чоловіка ідеальною дружиною. Джордж вирішив покинути свою жінку.

Звісно, наслідки чекали і на Лєру. Кожна дівчина знає, що питати про майбутнє стосунків із чоловіком треба вкрай делікатно. Деякі жінки так бояться почути не ту відповідь, що просто уникають цього питання. Та Лєра знала, що літак Артура злетить у небо за кілька днів. Вона дуже сподівалась, що вже скоро він прилетить до неї знову. Лєра лежала поруч з Артуром у черговому готелі і намагалась підібрати правильні слова, та того дня у чоловіка не було часу на довгі обійми. Він без питань відповів на всі питання, коли сказав:

— Мені вже час йти. Багато чого потрібно купити в дорогу, збирати валізи. Тобі було добре сьогодні?

— Так, — усміхнулась Лєра.

— Це добре. Мені теж було добре, — посміхнувся він.

І ось вони — наслідки. Чоловіки Лєри, зазвичай, не йшли самі, а коли йшли, їй було байдуже. Але тепер їй боліло. Вона дуже не хотіла, щоби він йшов.

— Лишись ще на трохи. Ти ж летиш лише через три дні.

— Не можу. Там же Марта чекає. Вагітні дружини стають просто скаженими. Почне кричати, що валізи не зібрані, подарунки не куплені.

— Вагітна?

— Так. Вона не казала тобі? Вагітна, так. Секс зараз для нас проблема. Але дякую тобі.

Я любила перемагати, але спостерігаючи за наслідками своїх діянь, не завжди була щасливою. У ту мить Лєриного відчаю хотілося стати її подругою, підійти й обійняти, підтримати. Але ж вона сама зробила свій вибір. Попрощалась із Артуром і раптом зрозуміла, що це була їх остання зустріч. Лєра пішла у бар. Вона багато пила, намагаюсь зробити так, щоб не боліло. А через кілька годин почула вібрацію на телефоні. Їй писала Марта. Писала небагато, але дуже влучно. З нецензурними словами і бажаннями смерті. Лєра все ніяк не могла зрозуміти, чому іншим щастить, а їй ні. Чому в інших є діти, гарні чоловіки, близькість, а вона може бути виключно брудною шльондрою. І ніяке це не вільне життя самодостатньої і сильної жінки. Це просто неспроможність бути коханою. Ніби щось у ній від народження не так. Ніби все прекрасне цієї планети створено не для неї.

— Мені, будь ласка, ще одну «Криваву Мері», — попросила Лєра бармена.

— За мій рахунок, — посміхнувся Лєрі хлопець із татуюванням лева на плечі. Саме той сеошник, який тиждень тому дізнався про свій страшний діагноз. — Мене звати Марк, а вас?

— Лєра.

За мить янгол дівчини вже був у барі. Цього разу він мав врятувати її. Не могла ж вона заслужити все і відразу. Я теж сиділа в тому барі. Було дивно, але Лєра прийшла саме в те місце, де я вперше побачила Сашу. А я в людській подобі сіла за той самий столик в кутку, де ми з ним провели наш час. У людській подобі до мене підійшов і її янгол.