Розділ III

— Так.

— Дякую.

— Дякую тобі, прекрасна Богине — моя помічнице. Ти все зробила правильно, — лагідно промовив мені Бог.

Я відчула на своїх вустах посмішку Бога. Дивовижно. Він приходив до мене в той день вперше. Це сталось так несподівано. Він подарував мені свою теплу похвалу. Коли до тебе приходить Бог, усе стає прекрасним навколо. Музика, природа, картини, люди. Все наповнюється благом. Я розквітла, а троянди на столі стали ще прекраснішими та ароматнішими.

— Ти сьогодні дуже гарна, — сказала мені Ревність, яка на кухні заварювала собі чай. — А головне — ти така вільна.

— Так. Прекрасне відчуття всередині мене, — усміхнулась я, знаючи, що Ревність не проведе більше зі мною жодної ночі.

Я підійшла до Саші. Кажуть, що для закоханого чоловіка всі жінки — це просто жінки, лише кохана — людина. А для закоханої жінки всі інші — просто люди, і лише він — чоловік. Того дня я дивилась на нього виключно як на людину. Людину сильну. Людину, яка заслужила бути вільною.

— Я запрошую тебе на прогулянку травневим Києвом, — усміхнулась я.

Саша мовчки підвівся. Останнім часом він мало говорив. Ніби зрозумівши цінність кожного слова. І тому беріг їх. Я взяла його за руку.

— Ти літав з іншими?

— Ні, я ходив за ними слідом. Гріхи вели мене за собою.

— Сьогодні нам із тобою можна все. Навіть літати. Зараз я зроблю тебе невидимим, і ми полетимо.

— Хіба це не проти правил?

— Сьогодні я зрозуміла, що не існує правил. Інколи сам Бог схвалює те, як ти їх порушуєш. Вірний шлях лише той, що у твоєму серці.

— Але ж я всього лише людина. Як можу я літати?

— Після місяців війни з гріхами ти лишився живим і твої очі сяють. Ти більше, ніж людина. Та й я поруч. Ти забув, які крила може надати хтивість? Я наповню тебе такою енергією, яка підніме тебе дуже високо. Вірю, що тобі вдасться спіймати все, що я дам і перетворити мій хаос на космос, приручити мене і зробити своїми крилами.

Я усміхнулась і підійшла до Саші дуже близько. Наші губи вперше торкнулись і ми злились у солодкому поцілунку. Він зумів створити це диво. Взяти з мого хаосу рівно стільки, щоб вистачило на крила, але не перетворити внутрішній космос на хаос. Ми вийшли на балкон, а потім перелізли через нього і взялися за руки. Ми стояли на самому краю, Саша так часто уявляв, як ось так перелізе і стрибне униз. Але тепер він міг стрибнути вгору. Ми полетіли.

І от ми знову порушуємо всі правила. Я підняла Сашка до самих хмар. Це було настільки ризиковано, що я заплющила очі. А він нічого не боявся. Коли я розплющила очі, щоб контролювати свій рух, я побачила, що він став таким же прозорим, як і я. Зітхнула з полегшенням: нас ніхто не міг бачити. А внутрішній спокій Саші не похитнувся ні на секунду.

Ось вони, хтиві погляди, розбиті серця, сподівання, пристрасть. Жадібні губи, збуджені тіла, стогін, швидкі і повільні рухи. Ми летіли до хмар, швидко опускались, я змушувала людей божеволіти, залишала в них себе і забиралася геть. Тягнула в небо за собою Сашу і усміхалась. Ми купались у хмарах і різко падали вниз, зупиняючись перед самим асфальтом. Дивовижно, в одну мить Саша став тягнути мене за собою, а я покірно рухалась туди, куди він мене вів. Я насолоджувалась кожною миттю. Здається, Саша теж вбирав у себе максимальну кількість нових вражень. Як у небі, так і внизу серед людей, які тепер були для нього такими по-милому примітивними і слабкими.

Ми кружляли над Києвом, полетіли на Софійську площу, на Пейзажну алею, спустились Андріївським, не ступаючи на його підступну бруківку. Ми летіли, і сонце пекло в наші потилиці і спини. А нам було весело. Вітер дув в обличчя, Саша сміявся. Ми летіли над Дніпром, як вільні птахи, а під нами вітер грався із річкою, малюючи на ній хвилясті візерунки. Ми летіли над Трухановим островом, а потім опинились на Лівому березі, покружляли над Троєщиною, повернулись на Оболонь. Ось вони — очі, що дивляться без тями, тіла, що втрачають глузд. Погляди і губи, що шепочуть «ще». Ось вона насолода, що протікає струмом. Шкіра, вкрита мурашками. Вологі тіла, волога постіль, волога шкіряна канапа, зупинені ліфти, закриті туалети, колючі кущі, запотілі вікна машин. Розпатлане волосся, сплетені пальці. Вода одним струмком на два тіла. Полетіли далі. Ще і ще. Далі і далі.