Розділ II

— Не може бути! Тебе перемогли?

— Я й сама не повірила своїм очам, коли побачила. Вони виграли маленький бій. А от хто виграє війну — ми ще подивимось.

— Але як жадоба може програти війну в Україні? — спитала Ненаситність. — Ніколи не повірю.

— Я, чесно кажучи, теж, — засміялась Жадоба. — Ми живемо в настільки гарній і багатій країні, що її краса стала її прокляттям. Працьовитість простих людей стала їх прокляттям. Все, що мені потрібно — підійти до одного з простих людей й оселитись у його душі. Я шепочу на вухо про те, що йому обов’язково потрібне нове взуття і не з ринку, а з магазину. А потім не з магазину, а з брендового бутику. А потім — індивідуального пошиття з унікального виду крокодилячої шкіри прямісінько з майстерні. І продукти, звісно, вже не можна купляти у звичайному супермаркеті. А якщо відпочивати, то, звісно, на березі океану, на острові. І про час можна дізнаватися тільки з циферблату дорогого годинника. У мене є багато фантазій, які я шепочу на вухо, і ось вони спустошують, не дозволяють бачити справжнє, бажають боротись за штучне, змушують відчувати «мало», змушують казати «ще». Візьми почитати будь-яку газету. Там війна, яку розв’язала я. Політики обливають один одного брудом, бо вночі їм сняться жахіття про те, що їх мільярди перетворились на якісь там мільйони. Я посилаю їм страхи, роблю їхнє життя нещасним, а вони тримаються за свої посади, трясуться над своїми статками, постійно думають, як би то захистити їх муром влади і впливу. І продовжують красти, красти, красти.

— А мені подобається, як ти вселяєш у них страх перед інвестиціями. Вони бояться віддати зараз, щоб отримати в майбутньому більше, — промовила я. — Пам’ятаю: науковці дослідили, що діти, які під час тесту на марш-мелоу погоджувалися чекати, а не хапати одразу, пізніше отримували більше зефіру. Тобто їм пропонували на вибір або один марш-мелоу просто зараз, або ж два, але через деякий час. Ті, що погоджувались чекати, у майбутньому стали більш успішними. Ти дуже вміло шепочеш киянам про те, що треба хапати марш-мелоу і швидко забиратися геть, жуючи його на ходу.

— Ніякої моралі в наших політиків, — стенув плечима Саша, реагуючи не на мою репліку, а на розповідь Жадоби.

— Мораль... Вона стає пережитком минулого для тих, хто відчув насолоду. Мораль називають пріоритетом ідіотів ті, хто сидить на моїй голці розкішного життя. А потім інсульти, інсульти, інсульти. Бо ж постійно тіло у напрузі: раптом бізнес коту під хвіст?

— Жанно, візьмеш мене з собою сьогодні? До політиків і олігархів? Походити по Інститутській без реклами? — спитав Саша, який, здалося, дуже перейнявся словами Жадоби.

— Ну. Я тебе вже брала. Тепер черга, наприклад, Ненаситності.

— Але я б хотів піти туди з тобою. Я б хотів врятувати країну від тебе. Можливо, саме тому я тут? Щоб вийти на вулицю і зупинити одного з політиків, зупинити його, якщо тебе не можу?

Ми дружно розсміялися. Жадоба заперечливо похитала головою.

— Наталко? — перевів розчарований погляд на Ненаситність Сашко.

— Як же я візьму тебе з собою? Ти схожий на безхатченка-алкоголіка, — промовила «Наталка».

— На божевільного, — підхопила Жадоба.

— Та ну, — почала виправдовувати його я. — Просто собі звичайний хіпстер. Якщо дістати йому кілька стильних речей з дірками і на пару розмірів більших, то на Подолі він буде свій серед своїх.

— Ага, в «Можжевельнику» його пригостять безкоштовною кавою, — пожартувала Жадоба, знаючи, що на Подолі вона не дозволяє нікому нікого пригощати безкоштовно. Лише 150 гривень за бургер, лише хардкор.

— Це той «Можжевельник», біля якого борода почне рости швидше? — сказала Лють, зайшовши до кухні.

— Доброго ранку, — привітався з Люттю Саша.

— Привіт, — промовила Лють, яка все ще лютилася на Сашка, хоча і намагалась щосили відпустити образу, знаючи що вона робить із живими створіннями.

— А синці під очима — це від нічного програмування? — спитала Ненаситність. — Буде грати роль фрілансера? Він же такий худий, що його вітром здує.