Розділ II

— Повторіть будь ласка ще раз. Суп з морепродуктами, бургер з курячою котлетою...

— ЗІ СВИНИНОЮ! А ще свинячі реберця в імбирно-медовому соусі, локшину з куркою, пиво і сирний пиріг.

— А мені, будь ласка, воду з лимоном, — посміхнулась Ненаситність.

Страви, на щастя, почали приносити швидко й одна за одною. Радості Сашка не було межі. І здавалося, що запихати їжу вже нема куди, але Саша все одно їв і їв.

— Як же добре! — радісно промовив він, почавши пестити себе за живіт. — Хороший ти гріх, Наталочко. Я б сказав, найкращий гріх з усіх.

Саша їв і блаженство сяяло на його обличчі, а гріхиня тихо пила воду і гортала веб-сторінки у своєму телефоні. Коли чоловік з’їв усе до останнього шматочка, він розстібнув ремінь і облизав пальці. Хоча йому здавалося, що він от-от лусне, він покликав офіціантку і попросив принести меню. Здивована дівчина відійшла і почала шепотітися з колегами і барменом.

Замовивши ще один бургер з індичкою, Сашко зупинив свій погляд на Ненаситності. Із виразу його обличчя гріхиня ніяк не могла зрозуміти, чи то він осягнув божественну істину, чи то його нудить. Але за хвилину все стало зрозумілим: таки нудить, бо Сашко різко підвівся, схопився за живіт і побіг до туалету. Не встигнувши до вбиральні, він ощасливив офіціанта тим, що блювотиння пролетіло повз нього, але засмутив тим, що воно потрапило на білу скатертину на столі біля барної стійки. Зупинившись на секунду, чоловік побіг далі до туалету. Ненаситність знову подумала, що він хоче втекти, але блювота на столі і перекривлені міни офіціантів були адвокатами нашого в’язня. Персонал косо дивився і на супутницю людини, яка щойно додала неприємної роботи прибиральниці, але Ненаситність не знала, що таке сором. Вона спокійно допивала свою воду з лимоном і лайкала фотки їжі в «Instagram».

— Вибачте, чи не могли б ви вимкнути музику хвилин на п’ять? — спитала вона в офіціанта, коли він пробігав повз із новою скатертиною в руках. Той розгублено кивнув і, на свій подив, чомусь побіг виконувати прохання клієнтки, а вже потім нести скатертину на стіл. Разом із тишею Ненаситність змогла чудово розчути, як недалеко — в туалеті — Саша очищає свій шлунок всіма відомими для цього способами, які вигадала природа. З кожним фонтаном очищення Насолода посміхалась, радіючи, що він таки не втік, а дійсно зайнятий важливою для здоров’я справою.

— Яка божевільна парочка, — прошепотіла одна офіціантка іншій. — Таких дурнуватих я у своєму житті ще не бачила.

— Мені здається, вона зараз лусне від щастя через те, що він ригає в нашому туалеті. Що вона йому підсипала до їжі?

— Він явно їй зрадив.

— Ніколи не повірю, що вона з ним зустрічається. Подивись, вона ж явно коханка якогось товстого гаманця. Моделька, а він схожий на наркомана.

— Так, гроші бере у папіка, а з цим трахається. У її спонсора явно потенція не дуже, — впевнено заявила друга офіціантка.

— Думаю, що... До речі, де вона поділась? — дівчата дивились на порожній стілець. Ненаситності вже не було. А через кілька хвилин на своє місце повернувся Саша. Він був дуже блідим, а якщо добре придивитись, навіть синім. Сівши за стіл, він поклав голову на руки.

— Ваш бургер відміняти? — грубо запитала його офіціантка, втративши мотивацію бути люб’язною з таким непевним клієнтом.

— Ні. Бургер несіть. І принесіть будь-ласка ще меню. — сказав Сашко натхненний довгим перебуванням поруч із Ненаситністю.

Можна було подумати, що офіціантка побачила НЛО, бо її очі полізли на лоба. Тут Сашко раптом роздивився, що його супутниця зникла. Він поцікавився в офіціантки, куди саме пішла його подруга. Почувши, що Ненаситність покинула заклад, чоловік підвівся і направився до дверей, хотів наздогнати гріхиню. Офіціант кивнув охоронцю, і той зупинив чоловіка.

— Друже, ти нічого не забув?

Сашко розгублено озирнувся навколо і пішов назад до столу. Сівши на стілець він не знав, куди подіти свій погляд. Здавалось, до нього були прикуті погляди всього персоналу. Офіціант приніс рахунок. У залі крім нього не було інших відвідувачів. Із розрахункового чека на Сашу дивилась цифра 1666 гривень. Дуже дотепно, Наталочко. Добре, що цей жлобський ресторан не вніс у рахунок скатертину. Саша хотів би заповнити незручний момент гіпнотичним поглядом у телефон, але гаджету не було. Довелось гіпнотично дивитись на серветницю. Погляд чоловіка був таким впевненим і серйозним, нібито серветниця розповідала про те, як йому вижити. Він робив вигляд, що чекає чогось важливого, можливо, серветниця задзвонила б.

Потім Сашко з таким самим виразом обличчя почав розглядати свої нігті, зазирнув у підставку, де лежали зубочистки, сіль і перець. Почав перераховувати серветки, а потім крутити у руках зубочистку. Час все йшов, а що робити далі чоловік уявлення не мав. Нарешті нейрони запрацювали. Підвівшись, Сашко зробив кілька кроків до туалету, після чого схопився за серце і завалився на підлогу. До нього підбігли дві офіціантки, які вже почали відчувати себе героїнями бразильського серіалу.