Розділ II

— Швидку! Викликай швидку!

Саша пролежав на підлозі, вислуховуючи діалог, який його дуже тішив. У лікарні навіть вигадувати нічого не доведеться, дівчата з гарною фантазією вигадали все за нього!

— Ця тьолка точно його отруїла. А баби можуть отруїти тільки кобеля.

— А сама вона чим краща? Спить зі спонсором, а йому не можна їй зраджувати? А вона по-твоєму не зраджує, коли ноги розсуває?

— Та блін. Можливо, вона і не має нікого.

— Ага не має. А гроші на те, щоб мати такий вигляд, їй дає цей бомж.

— А можливо....Точно! Він їй винен нормально бабла. І явно за наркоту. Вчора накурився і тому сьогодні так їв. Тому вона може бути не утриманкою, а наркодилером.

— Або повією.

— Або наркодилером, яка прикривається роботою повії.

— Або повією, яка прикривається роботою наркодилера.

— Що?

— Головне, щоб це він не від нашої локшини зі свининою так ригав, яку потрібно було вже викинути. Свинина явно зіпсувалась, коли холодильник розморожували.

Нарешті двері відчинились і Сашко почув, як до ресторану зайшли дві пари ніг. О ні! Чоловік відразу здогадався, що свободи йому не бачити. Лікарі не вміють ходити на таких високих підборах і так гарно вистукувати по плитці стрункими ніжками.

— Добрий день. Хто викликав швидку? — запитав один із голосів.

Лють нахилилась до Сашка і прошепотіла:

— Любий, ти і твоє блювотиння допомагаєте мені дратувати людей? Дуже дякую.

Сашко розплющив очі і побачив Лють і Лінь. Він почав підводитись.

— Мені вже краще, — промовив він.

— Тут ви не розрахувались, — офіціантка відразу протягнула рахунок.

— Ой. Щось мені знову погано, — Сашко схопився за серце, хоча потрібно було би за живіт.