Розділ II

— Я так довго сидів біля батареї, дивився, як повільно рухається по колу стрілка годинника, — сказав він, доїдаючи шинку. — І багато чого зрозумів про вас, гріхи. Я раптом зрозумів секрет успіху великого бізнесу. Як я раніше не міг зрозуміти цього! Усе так просто! Лише подумати. «МакДональдс», кола, додатки до телефону, чіпси, наркотики, алкоголь, серіали, кліпи, смішні ролики на Youtube, навіть гарні дівчата модельної зовнішності. Вони всі виробляють гормони у нашому організмі, гормони, які стають нашими наркотиками і за які потім доведеться платити ще і ще. Щоб стати багатим, треба просто вигадати щось, що змушувало б виділяти в кров людини гормони задоволення. І людина приповзе до тебе знову за новою порцією. Треба просто підсадити людину на насолоду і зробити її слабкою. «МакДональдс» взагалі прямо так і пише на своєму пакеті: «Насолода».

Біля батареї Саша думав про те, який бізнес він би відкрив, якщо йому раптом вдасться заслужити у нас свободу. Він обдумував, що міг би відкрити завод із виготовлення води або ж сухариків. Думав про бізнес на ковбасі, а потім відкидав ці думки, розуміючи, що майбутнє за IT-технологіями. Ні, він має відкривати розважальні ресурси. Мав інвестувати в ігри для телефонів або ж у сайти з повіями. Створити додаток, у якому можна буде збирати швидкі лайки і відчувати свою значимість. Він вже бачив те, як заробляє мільйони, бо все що йому треба — допомогти людям отримати легку насолоду.

— Як це благородно. Хотіти бути багатим, — хмикнула зі зневагою Насолода.

— А чого ж по-твоєму потрібно хотіти?

— Ну не знаю. Наприклад, допомогти людству не померти від голоду. Поки ти сьогодні об’їдався, знаєш, скільки дітей в Африці померло від голоду і спраги? А від СНІДу? А знаєш, скільки жінок страждає зараз на Близькому Сході через те, що вони народились жінками? А знаєш, скільки людей в Азії загинаються під тиском важкої праці, бо їх трудами користуються диктатори? А скільки нелегалів зараз намагаються перетнути мексикансько-американський кордон? А як щодо того, щоб допомогти людству стати більш ерудованим? Ще більше пришвидшити взаємодію, щоб у колективному хаосі віднайти космос і врешті-решт стати одним енергетичним цілим.

— Енергетичним цілим...

— Ну добре, добре. Це я, певно, забігаю наперед. Скажу простіше. Як щодо того, щоб стати щасливим? От дійсно, щасливим. Це зрозуміти тобі буде легше. Ти не хотів вийти і спробувати віднайти шлях до щастя? Але до щастя справжнього. У якому багатство — це не мета, а просто побічний ефект.

— Але хіба це не егоїстично?

— У тому-то і справа, що справжнє щастя можливе лише тоді, коли ти не чиниш як егоїст. Справжнє щастя — це така підказка з неба, подарунок людині, маленька подачка, щоб сказати: ти рухаєшся правильно, не зупиняйся, я дам ще більше. Справжнє щастя — це як винагорода для мишки, яка знайшла вихід із лабіринту. От тільки ваш лабіринт — це допомагати суспільству. Розумієш?

— Не дуже.

— Всесвіт дає щастя лише тому, хто зрушив планету вперед. Хоча б на міліметр. Все інше щастя даємо ми і воно грішне. Все інше — це проста насолода.

Саша не дуже розумів, але уважно слухав. Його нейрони того ранку так прокинулися, що не збиралися більше засинати.

— Як щодо допомоги Україні перетворити економіку з ресурсної на виробничу? — продовжувала розмірковувати Ненаситність. — Допомогти суспільству споживати інформації і харчів для розуму більше, ніж харчів для шлунку? Будувати підприємства, замість копати на городах картоплю? Припинити котитися у безодню? Ми ж сьогодні говорили про те, що краса і ресурси України в руках жадоби перетворили її на ваше прокляття. Чи не хотів би ти тепер, усвідомлюючи це, повернутись назад, щоби боротись за своє світле майбутнє? Чи не усвідомлюєш ти тепер, що найкраща інвестиція — це не інвестиція у своє багатство, а інвестиція у світле майбутнє твоєї країни і разом із тим усієї планети?

— Усвідомлюю. Але я один нічого не зможу змінити. Та й чому саме я?

— Не знаю, чому ти потрапив до нашої квартири. Але вочевидь, не для того, щоб стати вільним заради цих смердючих грошей.

— Я тут, бо просто захотів виграти у конкурсі «Хто найоригінальніше відкосить від армії», — сумно усміхнувся Саша.

— Я вже давно не вірю у випадковості. Та й не один ти, не думай, що ти один такий особливий, купа вас таких. Вам би лише об’єднуватись і рухатись далі. Бачу, ви хоч повільно, але робите це. Тому Бог і пробачає вас, земляни. Тому Земля ще й не скинула вас із себе, бо вірить: колись її творіння виросте до того, щоб стати вищим, кращим.

— То ви, гріхи... Просто допомагаєте рухати цю планету далі.

— Допомагаємо дізнатись про смак гріховної насолоди, щоб наступну порцію насолоди людина отримала, рухаючи планету далі. Певно, для цього Бог і створив нас.

— Але я. Ні. Я б все одно не зміг рухати цю планету далі. Вона занадто важка, — відповів Сашко сам собі.