Розділ «Частина V»

Харрі задумливо подивився на Рогера Єндема і кивнув.

– Гм… Вирішили розлучитися з кримінальною хронікою?

– Ні-ні! – Журналіст рішуче похитав головою. – Просто підміняю колегу. Літо, відпустки. Можу я взяти інтерв’ю в інспектора поліції Харрі Холе?

– Ні.

– Невже?

– «Ні» – в тому сенсі, що я не інспектор поліції, – пояснив Харрі.

Здавалося, журналіст приголомшений:

– Але я ж вас бачив…

Харрі швидко подивився на всі боки й нахилився до Єндема:

– У вас є візитка?

– Так… – Він простягнув йому білу картку з логотипом газети: «Афтенпостен» синіми готичними літерами. Харрі засунув її в кишеню. – Я працюю до одинадцятої.

– Там подивимось.

Рогер Єндем провів їх здивованим поглядом. Вони продовжили підніматися по сходах. Ракель знову відчула теплий дотик Харрі.

Біля входу в зал їх зустрів чоловік із борідкою, усмішкою та сльозами на очах. Ракель бачила це обличчя раніше – в газетах. Віллі Барлі.

– Радий, що ви прийшли разом, – пробурмотів він, розкриваючи обійми.

Після секундного замішання Харрі дозволив себе обійняти.

– А ви, мабуть, Ракель. – Віллі Барлі підморгнув їй через плече Харрі. Його він притиснув до себе так міцно, як дитина щойно знайдену плюшеву іграшку.

– Що це означало? – запитала Ракель, коли вони знайшли свої місця в середині четвертого ряду.

– Виявлення чоловічої дружби, – кинув Харрі. – Художник…

– Ні, не це. Ти сказав, що більше не інспектор поліції?