Розділ «Частина V»

Будинок в Уппсалі. Харрі так багато про нього розповідав, що Ракель іноді здавалося, ніби вона сама там виросла. Коли вони під’їхали, Улав Холе і Сестреня вже чекали біля хвіртки.

– Привіт, Олеже, – сказала Сестреня тим серйозним голосом, яким старші сестри полюбляють говорити з молодшими братами. – А ми тісто поставили.

– Справді? – Олег нетерпляче забарабанив по маминому кріслу, щоб його випустили з машини.

По дорозі до міста Ракель відкинула голову на спинку сидіння і сказала, що вважає Харрі привабливим, але відразу обмовилася, щоб він не вводив себе в оману на її рахунок. Той відповів, що вважає її куди привабливішою, й одразу обмовився, що вона може вводити себе в будь-яку оману на його рахунок. Вони зупинилися біля Екеберзького урвища – внизу лежало все місто, а між містом і ними літали чорні пташки з роздвоєними хвостами.

– Ластівки, – всміхнувся Харрі.

– Низько як літають, – сказала Ракель. – Значить, буде дощ?

– Так. Передавали, що дощ.

– Ах, яка краса! Вони тому літають? Повідомляють про погоду?

– Ні, – відповів Харрі. – Вони працюють, очищають повітря від комах.

– А чому вони так швидко снують туди й сюди? Неначе в паніці.

– У них не так багато часу. Зараз комахи ще в повітрі, але із заходом сонця полювання нам доведеться закінчити.

– Ти хотів сказати: «Їм доведеться закінчити»?

Вона повернулася до нього. Харрі дивився скляними очима кудись удалину.

– Так, звичайно, – відповів він. – Вибач, замислився.

Публіка, що прийшла на прем’єру, розмістилася на площі перед Національним театром. Там створили затінок, і знаменитості безтурботно розмовляли зі знаменитостями, навколо крутилися журналісти й тихо дзижчали камери. Якщо не брати до уваги плітки про яке-небудь нове літнє захоплення, всі розмови були на одну тему: вчорашній арешт велокур’єра-маніяка.

Коли вони проходили всередину, Харрі злегка обняв Ракель за талію, і вона крізь тонку тканину відчула тепло його пальців. Раптом просто перед ними виникло обличчя:

– Рогер Єндем із «Афтенпостен». Вибачте, ми проводимо опитування. Спіймали, нарешті, викрадача тієї жінки, яка мала зіграти головну роль у сьогоднішньому спектаклі. Що ви про це думаєте?

Вони зупинились, і Ракель відчула, як Харрі прибрав руку з її талії.

Обличчя журналіста застигло в усмішці, але очі бігали.

– Ми ж із вами знайомі, Холе. Я працюю в кримінальній хроніці. Мені довелося пару разів брати у вас інтерв’ю після повернення з Сіднея. Ви якось сказали, що я єдиний журналіст, який не спотворює ваші цитати. Пам’ятаєте?