Розділ «Частина V»

Здивований погляд чергового перебігав од Харрі до Сівертсена й назад.

– Спокійно, – порадив Харрі. – Невелика зміна в планах. Арештант не прийматиме ліки. У нас є дещо інше.

– Я не розумію, про що ви.

– Ну, звичайно. Якщо не хочете почути всю правду, рекомендую скоріше дістати журнал, Грот. У нас не так багато часу.

Черговий замружив праве око, але лівим, «плачливим», продовжував дивитися на них.

Харрі думав тільки про те, щоб дихати рівно, і сподівався, що через одяг не помітно, як часто б’ється його серце. Вже зараз уся його задумка могла розвалитись, як картковий будиночок. Забавна картина. Картковий будиночок без єдиного туза. Він сподівався тільки на те, що мишачі мізки Грота спрацюють, як передбачається. А припущення було засноване на вільному трактуванні постулату Еуне про те, що здатність людини мислити раціонально, коли справа стосується власних інтересів, обернено пропорційна інтелекту.

Грот хрокнув.

Харрі сподівався, це означає, що він усе зрозумів. Зрозумів, що для нього, Грота, ризику буде значно менше, якщо Харрі випише арештанта в законному порядку. Тоді згодом він розповість слідчим усе, як було, без зайвої загрози бути спійманим на брехні, ніби ніхто не входив і не виходив під час таємничої смерті в камері номер дев’ять. І добре б іще, аби Грот подумав, що Харрі одним розчерком пера може позбавити його цього головного болю, та й перевіряти зайвий раз нічого не потрібно: Волер же сам говорив, що цей ідіот тепер в їх зграї.

Грот кашлянув.

Харрі написав своє прізвище на пунктирній лінії.

– Марш! – сказав він і штовхнув Сівертсена в спину.

Нічне повітря на стоянці обдало горло прохолодою, ніби холодне пиво.

Розділ 34

Ніч на понеділок. Ультиматум

Ракель прокинулася.

Внизу хтось увійшов у двері.

Вона обернулась і подивилася на годинник. За чверть перша година.

Потягнувшись у ліжку, вона продовжувала лежати і слухати. Відчуття сонливості повільно змінилось очікуванням, що коле шкіру. Їй хотілось прикинутися сплячою, коли він забереться в ліжко. Вона знала, що це безглузда забава, але їй вона подобалася. Він просто буде лежати поруч і тихо дихати. А коли вона обернеться уві сні й мовби ненавмисно покладе руку йому на живіт, його дихання зробиться частішим і глибшим. Вони лежатимуть, не рухаючись, ніби змагаючись, хто протримається довше. І він програє.

Напевно.

Вона заплющила очі. І через мить розплющила знову, відчуваючи якесь занепокоєння.