Розділ «Частина V»

Сівертсен розсміявся, дзвінко, майже по-дівчачому, і сказав:

– Правда, милий парадокс, Холе? Ось стоїмо ми з вами тут – контрабандист і нишпорка, пов’язані одним ланцюгом і повністю один від одного залежні, – й однаково думаємо, як би один одного вбити, еге ж?

– Це не парадокс, – сказав Харрі. – Що тобі потрібно?

Сівертсен підняв шпатель і перехопив його так, що руків’я вказувало на Харрі, зі словами:

– Мені треба, щоб ви знайшли, хто підлаштував усе так, аби виходило, ніби я вбив чотирьох людей. Зробите це, і я піднесу вам голову Волера на срібній таці. Ви допоможете мені – я допоможу вам.

Харрі пильно подивився на Сівертсена. Браслети наручників брязнули один об один.

– Добре, – погодився Харрі. – Але зробимо це в правильній послідовності. Спочатку знешкодимо Волера, а потім я зможу спокійно допомогти тобі.

Сівертсен похитав головою:

– Я знаю, як ідуть мої справи. Я думав над цим цілу добу, Холе. Мої докази проти Волера – єдиний аргумент у переговорах, а ви – єдиний, із ким я можу їх вести. Поліція вже святкує перемогу, і ніхто з ваших не погодиться подивитися на справу під іншим кутом, ризикуючи перетворити тріумф на помилку століття. Мене звинуватять, а цей псих, який убивав жінок, залишиться на волі. Мене заманили в пастку. Без вашої допомоги у мене немає шансів.

– Невже не ясно, що Том Волер і його спільники в цей самий час уже йдуть по нашому сліду? І з кожною годиною вони підбираються все ближче. І коли – навіть не якщо, а коли – вони нас відшукають, нам обом гаплик!

– Мені це ясно.

– Так навіщо ризикувати? Припустимо, все сказане про поліцію правда, і їм не захочеться проводити розслідування наново. Хіба не краще провести двадцять років у в’язниці, ніж одразу розлучитися з життям?

– Двадцять років у в’язниці мене більше не влаштовують, Холе.

– Чому це?

– Тому що зовсім нещодавно я дізнався про те, щó радикально змінить моє життя.

– І що ж?

– Інспекторе Холе, я скоро стану батьком. Знайдіть справжнього вбивцю перш, ніж Волер знайде нас. – Сівертсен простягнув йому шпатель. – Ви мені вірите?

– Вірю, – збрехав Харрі й поклав інструмент у кишеню піджака.

Сталевий трос знову заскрипів – ліфт поїхав.

Розділ 35