Розділ «Частина IV»

– Перегрупуємося, – сказав Фалькейд і схопив рацію.

– Стоп! – вигукнув Волер. – Без моєї команди нічого не робити.

Інші подивилися на нього в очікуванні. Волер заплющив очі. Минуло дві секунди, і він розплющив їх.

– Зупини машину з підкріпленням, Харрі, – наказовим тоном мовив Волер. – Я хочу, щоб жодної поліцейської машини на кілометр не було від того будинку. Якщо він учує хоч щонайменшу небезпеку, ми програли. Мені дещо відомо про цих контрабандистів. Вони завжди – завжди! – готують собі шляхи відступу. Варто одного дня їх упустити, і більше вони не покажуться. Фалькейд, зі своїми хлопцями залишаєшся тут про всяк випадок.

– Але ти ж сам сказав, що він не…

– Роби, як я говорю. Може, це наш єдиний шанс. Оскільки я відповідаю за справу власною головою, хотілося б тримати руку на пульсі. Харрі, переймаєш на себе командування. Добре?

Отто побачив, як паскудник Харрі відсутнім поглядом подивився на Волера.

– Добре? – повторив той.

– Просто чудово, – відповів паскудник.

Розділ 28

Субота. Імітатор

Олауг Сівертсен розширеними від переляку очима дивилась, як Беата перевіряє, чи всі кулі в револьвері на місці.

– Мій Свен? Господи, зрозумійте ж, це помилка! Свен і мухи не образить.

Беата клацнула револьвером і відійшла до кухонного вікна, звідки відкривався вид на парковку на Швейгордс-гате.

– Сподіватимемось. Але щоб це з’ясувати, треба його спочатку заарештувати.

Серце Беати прискорено билося, втому як рукою зняло. Замість неї зараз відчувалися легкість і передчуття чогось особливого – наче вона прийняла допінг. Цей старий табельний револьвер належав ще її батькові. Одного дня вона почула, як він сказав товаришеві, що ніколи не зміг би довірити своє життя пістолету.

– Так, значить, він не сказав, коли саме прийде?

Олауг похитала головою:

– Сказав, йому потрібно дещо улагодити.

– У нього є ключ від вхідних дверей?