Розділ «Частина IV»

– Мама і тато, – прошепотів Маріус. Це прозвучало, як безнадійний сигнал про допомогу.

Незнайомець попросив його написати на конверті їхні імена й адресу. Імена. Такі знайомі. І Бьо-фіорд. Закінчивши, Маріус побачив, що літери вийшли нерівні, тремтячі.

Велокур’єр почав диктувати листа. Маріус безвільно водив ручкою по паперу.

– «Привіт! Чудова новина! Я від’їжджаю в Марокко з Георгом, марокканським студентом, із яким подружився в Осло. Житимемо у його батьків у гірському містечку під назвою Хассане. Мене не буде чотири тижні. З мобільним зв’язком там, схоже, проблематично, спробую написати, хоча Георг каже, що з поштою – теж так собі. Але обов’язково зв’яжуся з вами поворітьма. Удачі…» Підпис?

– Маріус, – сказав Маріус.

– Пиши «Маріус».

Незнайомець попросив його покласти листа в конверт, а конверт у рюкзак.

– На другому листі напиши тільки: «Повернуся через чотири тижні». Дата і «Маріус». Ось так, дякую.

Маріус сидів у кріслі, опустивши голову. Незнайомець стояв просто за спиною. Подув вітру торкнув фіранку. Істерично свистіли птахи. Незнайомець подався вперед і зачинив вікно. Тепер у кімнаті чулася приглушена мелодія з аудіоцентру на книжковій полиці.

– Що за річ? – запитав він.

– «Like a blister in the sun», – відповів Маріус. Її він поставив на повтор. Вона йому подобалась, і він написав би найкращий відгук. З теплою іронією.

– Я чув її раніше, – сказав незнайомець і, відшукавши потрібну кнопку, збільшив гучність. – Ось тільки не пам’ятаю, де.

Маріус підвів голову і подивився з вікна на літо, що принишкло, на зелений газон і берізку, що немов махала йому на прощання. У віконному віддзеркаленні він побачив, як незнайомець піднімає пістолет і наводить на його потилицю.

«Let me go wild!» – вищали маленькі колонки.

Незнайомець знову опустив пістолет:

– Вибач. Забув зняти із запобіжника. Ось так.

«Like a blister in the sun!»

Маріус заплющився. Ширлі. Він думав про неї. Де вона зараз?

– Згадав, – сказав незнайомець. – У Празі. Здається, група називається «Вайолент Фемз»? Моя кохана взяла мене з собою на концерт. Вони не занадто добре грають, як ти думаєш?

Маріус уже розкрив рот, аби відповісти, але у цей момент пістолет сухо кашлянув, і ніхто так і не дізнався про його думку.