Розділ «Частина III»

Ви є тут

Пентаграма

Барбара дивилася на секундну стрілку. До дверей хтось увійшов.

Прибулець, середнього зросту, кругленький чоловік, важко дихав. Окуляри у нього запітніли, й Барбара вирішила, що він піднімався по сходах. Чотири роки тому, тільки влаштувавшись, вона б не відрізнила костюм із магазину «Дрессман» за дві тисячі крон від моделі з «Прада». Зате потім навчилась оцінювати не лише костюми, а також і краватки, а ще – ось вірний показник для працівника сфери послуг – взуття.

Цей новий візитер, що протирав окуляри, особливого враження не справляв. Він скидався на товстуна з тієї американської комедії «Сейнфелд», імені якого Барбара не пам’ятала, тому що серіалу не дивилась. Але одяг… А судити слід саме по ньому. Легкий костюм у тонку смужку, шовкова краватка й черевики ручної роботи – все говорило про те, що у Халле, Тюне і Веттерліда, можливо, незабаром з’явиться цікавий клієнт.

– Добридень, чи можу я чим-небудь допомогти? – запитала Барбара й усміхнулася своєю майже найчарівнішою усмішкою. Найчарівнішу вона берегла для візитера, який був би схожий на чоловіка її мрії.

– Думаю, можете, – всміхнувся у відповідь гість і, діставши з нагрудної кишені хустку, витер лоба. – Я прийшов на зустріч, не були б ви такі ласкаві принести мені склянку води?

Барбарі почувся в його голосі іноземний акцент, але який саме, вона не зрозуміла. Його ввічлива й одночасно владна манера вселила в неї тверду впевненість: перед нею велика риба.

– Ясна річ, – сказала вона. – Секундочку.

Поки вона йшла по коридору, згадала, що кілька днів тому Веттерлід говорив щось про можливу премію всім співробітникам, якщо за підсумками року буде добрий результат. Тоді, може, фірма розщедриться на питну воду, як в інших закладах. Раптово час ривком прискорився, та через декілька секунд знову полинув повільно, а ті секунди якимсь дивним чином ніби випали з її життя.

Вона увійшла до жіночого туалету. Ввімкнувши воду, вона взяла зі стійки пластиковий стаканчик і підставила під струмінь палець. Тепла. Відвідувачеві доведеться трохи почекати. По радіо оголошували, що температура води в озерах Нурмарки близько двадцяти двох градусів, а питну ж забирали з Марідальського. Якщо дати їй стекти довше, вона стане холодною та приємною. Гадаючи, чому це так виходить, вона дивилася на палець. Коли вода стане досить холодною, він зблідне і майже перестане що-небудь відчувати. Безіменний палець лівої руки. Коли ж на нім з’явиться обручка? Головне – щоб серце на той час не зблідло і не перестало будь-що відчувати. Барбара відчула рух повітря, але він тут же припинився, і вона не обернулася. Вода залишалася такою ж теплою. А час ішов, спливав, зовсім як вода. Марення! До тридцяти їй залишалося майже два роки. Часу ще через край.

Пролунав якийсь звук, і Барбара підвела голову. У дзеркалі вона побачила двоє білих дверей кабінок. Невже хтось зайшов, а вона не помітила?

Струмінь раптом став крижаним. Барбара здригнулася. Вода піднімається з великої глибини, тому вона й охолодилася. Барбара підставила під струмінь пластиковий стаканчик, і той швидко наповнився по самі вінця. Щось шепнуло їй, що потрібно поквапитись. Вона обернулася й упустила стаканчик.

– Я вас налякав? – Голос звучав стурбовано.

– Вибачте, – сказала вона, забувши звести лопатки. – Я сьогодні щось нервуюсь. І взагалі це жіночий туалет. – Вона нахилилася за стаканчиком.

Стаканчик перекинувся на підлозі й став на дно. У нім іще залишалося трохи води. Можливо, коли Барбара простягала до нього руку, вона побачила в круглому люстерку води своє віддзеркалення, а поряд зі своїм обличчям могла б помітити якийсь рух. Але тут час знову полинув повільно, вкрай повільно. Насамкінець Барбара встигла подумати, що він ось-ось закінчиться.

Розділ 15

Понеділок. Vena amoris

Білий, з рудими підпалинами іржі «форд-ескорт» Харрі Холе під’їхав до телемагазину. Здавалося, дві поліцейські машини та спортивне диво Волера випадковим чином розкидано по тротуару навколо тихого вечорами перехрестя з гучною назвою «площа Карла Бернера».

Харрі припаркувався, дістав із кишені шпатель і поклав його на пасажирське сидіння. Коли він не міг відшукати ключі в квартирі, то брав із собою стамеску і шматок сталевого дроту і, прочесавши околиці, знаходив улюблений автомобіль на Стейнберггате з ключами в замку запалювання. Шпатель зі зручним зеленим руків’ям чудово підходив, аби підчепити ним двері, після чого їх без зусиль можна було б відчинити за допомогою дроту.

Дорогу Харрі перейшов на червоний. Повільно. До великих швидкостей організм готовий не був. Шлунок і голова боліли, пітна сорочка липнула до тіла. Було за п’ять хвилин шоста, і він уже давно не приймав своїх ліків, але обіцянок собі ніяких не давав.

Вивіска повідомляла, що контора «Халле, Тюне і Веттерлід» розташована на п’ятому поверсі. Харрі зітхнув і подивився на ліфт: блискучі металеві двері, автоматика, ніяких ґрат.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пентаграма» автора Несбё Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина III“ на сторінці 9. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи