Розділ «Частина III»

– Як життя? – запитав він.

– Чудово, – відповіла вона. – Зняла дачний будиночок. Вийшло тільки на серпень: пізно спохопилася.  – Голос звучав рівно, в нім не відчувалося ні скарги, ні звинувачення.  – Пошкодив руку?

– А, подряпина, – відмахнувся Харрі.

Їй на обличчя впало пасмо волосся, і він насилу втримався, щоб не прибрати його.

– Учора сюди приходив оцінювач, оглядав будинок, – сказала вона.

– Оцінювач? Ти ж не збираєшся його продати?

– Харрі, для нас двох будинок занадто великий.

– Так, але він же тобі подобається. Ти тут виросла. І Олег теж.

– Не треба мені про це нагадувати. Річ у тому, що ремонт обійшовся вдвічі дорожче, ніж я припускала, а тепер пора міняти дах. Цей будинок старий.

Харрі подивився на Олега: той стояв навпроти гаражної стіни і молотив по футбольному м’ячу. Удар – м’яч полетів убік, а він, заплющивши очі, простягнув руки до уявних трибун.

– Ракель?

Вона зітхнула:

– Що, Харрі?

– Ти не можеш на мене дивитися, коли я з тобою говорю?

– Ні. – Голос її не був ні злим, ні схвильованим. Рівним.

– А якщо я кину? Що-небудь зміниться?

– Не зможеш, Харрі.

– Я про поліцію.

– Я зрозуміла.

Харрі копирснув носком черевика землю: