Розділ «Частина III»

– Ні, каже, що тут уперше.

– Гм… Значить, він останній, хто бачив її перед смертю?

– Угу.

Харрі зауважив, що рука Волера залишилася там, де й була.

– Виходить, убивство сталося в проміжку від четвертої п’ятдесят п’ять до п’ятої одинадцять.

– На дотик саме так, – сказав Волер.

Харрі увіткнувся в блокнот.

– Це обов’язково? – тихо запитав він.

– Що саме?

– Мацати її.

– А тобі не подобається?

Харрі не відповів. Волер нахилився ближче:

– Тобто, Харрі, ти стверджуєш, що ніколи їх не мацав?

Харрі спробував зробити запис у блокноті, але ручка не писала.

Волер усміхнувся:

– Не відповідай, по тобі й так видно. Харрі, цікавість не вада, а одна з причин, із якої ми пішли в поліцію. Хіба ні? Цікавість і потяг до гострих відчуттів. Наприклад, цікаво дізнатись, який на дотик свіжий труп, іще не холодний, але вже й не теплий.

– Я…

Том Волер схопив його за руку, і Харрі впустив авторучку.

– Торкнися! – Волер притиснув його долоню до стегна вбитої.

Харрі важко засопів. Спочатку йому захотілося відсмикнути руку, але він цього не зробив. Долоня Волера на зап’ястку була гарячою та сухою. Шкіра вбитої здавалась якоюсь гумовою й трохи теплою.