Розділ «Частина п’ята»

– Не хочу до Осло.

– Чому?

– Нікого там не знаю.

– А тут?

– Теж нікого.

– І я тут нікого не знаю. Як тебе звати?

– Матіас. Матіас Лунн-Хельгесен. А тебе?

– Ідар Ветлесен. Ти вже був на горі Ульрікен?

– Ні.

Матіас, звісно, там був. І на горі Ульрікен, і на горі Фльойєн, і на горі Саннвіксф’єллет. Побував на Рибному ринку і на площі Торгалменнінг, дивився на пінгвінів та морських левів в Акваріумі, пив пиво у Весселстюені, був на концерті нової групи в «Гаражі», на стадіоні бачив, як «Бранн» програли у себе на полі. Словом, скрізь, де зазвичай бувають компанії бергенських студентів, Матіас устиг побувати. Сам.

Разом з Ідаром він здійснив усі екскурсії по другому колу, удаючи, що він тут уперше.

Матіас швидко зрозумів, що Ідар – типовий причепа. І щоб він причепився до нього міцніше, Матіас удав, що радий знайомству.

– Чому ти вступив на медичний? – Ідар запитав для годиться, викликаючи Матіаса на бесіду, призначену виключно для чужих вух.

Це було під час весняного студентського балу, куди Ідар прихопив двох місцевих дівчат – чорні спідниці, високі зачіски, – які тепер сиділи поруч і, нахилившись, намагалися розібрати, про що розмовляють ці двоє.

– Хочу зробити світ трохи кращим, – відповів Матіас і допив пиво. – А ти?

– Нагребти грошенят, звісно, – сказав Ідар і підморгнув одній із дівчат.

Друга пересіла ближче до Матіаса.

– У тебе значок донора, – сказала вона. – А яка група крові?

– Друга негативна. А що?

– Та нічого… Друга негативна – це ж дуже рідкісна група?