Розділ «Частина п’ята»

Усі розсміялися.

– А як справи в Олега та Ракелі? – запитала Беата.

– На диво добре, – відповів Харрі. – Вони молодці.

– А Катрина Братт?

– Краще. Я відвідував її минулого тижня. Повертається на роботу в лютому. Поїде знову до відділу моралі до Бергена.

– Правда? А вона не почне від люті палити по людях?

– Ні. Усе не так, як мені уявлялося. Вона взагалі їздила на затримання з порожнім револьвером. Ось чому вона так рішуче натискала на спусковий гачок, що я чув клацання курка. Я мав здогадатися.

– Чому?

– Бо, коли переходиш з одного Поліцейського управління до іншого, здаєш свій револьвер, а там отримуєш новий та дві коробки патронів. А в столі Катрини я знайшов саме дві коробки, нерозкриті.

Трохи помовчали.

– Чудово, що вона одужала, – сказала Беата.

– Так, – погодився Харрі, а сам подумав, що й справді, здається, все налагодилося.

Коли він заїхав до Катрини, що перебувала в квартирі матері в Бергені, вона щойно прийняла душ після довгого кросу пагорбами Саннвіксф’єллет. Мати пригощала їх чаєм, а Катрина сиділа з іще вологим волоссям, рум’яна, та розповідала, як справа батька стала для неї насланням. Вона перепросила за те, що втягла у цю справу і його, хоча в її погляді Харрі не роздивився ані тіні жалю.

– Мій психіатр каже, що на сьогоднішній день я, можна вважати, здорова, – додала вона, знизуючи плечима. – Ця справа переслідувала мене з самого дитинства, але тепер нарешті я зробила все, що могла, у всьому розібралася й можу жити далі.

– Перекладати папірці у відділі моралі?

– Почну там, а далі подивимося. Буває, що й прем’єр-міністри повертаються на свої посади. – І її погляд ковзнув у вікно, на фіорд. Можливо, туди, де лежить Фінньой.

Виходячи від Катрини, Харрі був упевнений, що біль не залишив її душу й залишиться з нею назавжди.

Він подивився на свої долоні. Еуне має рацію: якби кожен народжений на землі був дивовижною довершеністю, життя насправді стало б глобальним руйнуванням самого себе.

У двері постукала медсестра:

– Укольчики, Еуне!