Розділ «Частина п’ята»

– Тоді навіщо ти це зробив? – запитав Харрі, поклав праву руку на револьвер за ременем і відразу відчув страшенний біль.

– Тому що моя мати була брехливою шльондрою, – сказав Матіас.

Харрі пристосував руку і дістав револьвер.

– Давай спускайся сюди, Матіасе. І підніми руки.

Матіас з цікавістю поглянув на Харрі:

– Слухай, Харрі, а ти знаєш, що існує двадцять відсотків ймовірності, що твоя мати була не краща за мою? Двадцять відсотків, що ти байстрюк. Що скажеш?

– Ти мене чув, Матіасе.

– Я полегшу тобі завдання, Харрі. По-перше, я відмовляюся слухатися. По-друге, ти не бачиш мої руки. А може, я теж озброєний? Так що стріляй. Стріляй, Харрі.

– Спускайся.

– Олег – покидьок, Харрі. А Ракель була шльондрою. Ти мав би подякувати мені, що я зробив так, щоб ти її вбив.

Харрі переклав пістолет до лівої руки. Вільні браслети наручників дзвякнули.

– Подумай, Харрі. Якщо ти мене заарештуєш, мене покладуть до клініки, до психіатричного відділення, а за кілька років я буду на волі. Пристрель мене.

– Ти помреш, – сказав Харрі і підійшов ближче. – Ти все одно помираєш від склеродермії.

Матіас ляснув рукою по рамі:

– Звідки ти знаєш? Перевірив мої аналізи крові?

– Я запитав у Ідара, а потім дізнався, що таке склеродермія. Людині з таким діагнозом легше обрати якусь іншу смерть. Наприклад, ефектну, яка гідно увінчає так звану «працю усього твого життя».

– Я чую в твоєму голосі зневагу, Харрі, але колись ти таки зрозумієш.

– Зрозумію що?

– Що ми з тобою одного поля ягоди, Харрі. Ми боремося проти хвороби. Але хвороба, проти якої боремося і я, і ти, не піддається остаточному знищенню, у ній усі перемоги тимчасові. Боротьба – це наше призначення. Моя скінчиться тут. Пристрель мене, Харрі.

Харрі подивився Матіасу в очі. Повернув револьвер руків’ям уперед і простягнув Матіасу: