Розділ «ІНЖЕНЕР НАВЧАЄТЬСЯ В ПРИРОДИ»

Людина дивиться в завтра

Оез приладів не здійснилося б чимало наших мрій. Лише завдяки їм ми змогли довідатись про своїх небесних сусідів «зірки, від яких до нас мільйони світлових років. Ми проникли поглядом у мікросвіт, побачили в надмікроскопі молекулу і навіть окремий атом. Нам стає відомо те, що відбувається протягом тисячної, мільйонної чи мільярдної частки секунди: розкриваються таємниці польоту кулі, спалаху блискавиці та багатьох інших явищ.

Прилади помічають, здавалося б, невловиме «сліди частинок, котрі нездатне вловити око. Вони дають змогу виміряти час із точністю до найменшої часточки секунди. Вони сигналізують про присутність речовини в такій кількості, яку навіть важко собі уявити.

З першого погляду це ніби наукове штукарство, нас вражає лише мистецтво найтоншого експерименту. Та річ не в тім. Сучасна техніка і в значній мірі сучасне виробництво вимагають підвищеної точності вимірювань. Від цього залежить успіх досліджень і часто-густо виробничого процесу. Від цього залежить «без будь-якого перебільшення «розкриття нових таємниць природи. Так, скажімо, точне вимірювання часу лягло в основу радіолокації, що допомагає нині водити морські й повітряні кораблі, стежити за польотом космічних ракет, пізнавати загадки Місяця та планет.

Прилади, що відмічають сліди елементарних частинок матерії, незамінні в ядерній фізиці, а вона «основа атомної енергетики, яка набуває дедалі більшого поширення в наші часи. Прилади допомагають хімікам у створенні синтетичних матеріалів. Надшвидкісна фото"і кінозйомка «чудовий засіб у руках дослідника швидкоминучих процесів: електричних розрядів, вибухів тощо.

Здавалося б, у приладобудуванні досягнуто межі досконалості, точніше, вона дуже близька, і далі йти нікуди.

Очевидно, не вдасться істотно поліпшити характеристики локаторів, бо для кожного елемента локаційної системи вже вимальовується своя вершина.

Ймовірно, вже досягнуто межі збільшення, на яке здатний електронний мікроскоп.

Можливо, у «малій електроніці», що має справу із слабкими струмами та потужностями, не пощастить відвоювати нові рубежі.

І, очевидно, немає змоги значно збільшити швидкодію та надійність різноманітних приладних систем і автоматичних пристроїв, що працюють як на землі, так і в космосі.

Нарешті, й зменшенню, мініатюризації всілякої апаратури теж ніби настає кінець. Відійшли в минуле громіздкі радіоелектронні прилади. На зміну лампам прийшли напівпровідники, дротам «друковані схеми. Крихітний приймач тепер уже не дивина. Спершу розміри цих маляток порівнювали з цигаркою, потім «із сірниковою коробкою або з тюбиком губної помади, а нині «мало не з сірниковою голівкою! Здавалося б, цим вичерпано все.

Такі міркування були б цілком слушні, якби в техніці не сталися події, що підготували народження кількох нових її галузей.

А сталося те, що, власне, повторювалось уже не раз. Певний час відбувалися процеси невідчутні й непомітні, про них не знало навіть чимало спеціалістів, у всякому разі не віддавали їм належне. Ніякого видимого руху, ніяких змін не було.

І все-таки назрівало кардинальне зрушення. Накопичені факти й ідеї поступово було систематизовано, зроблено перші, хай ще приблизні висновки, з’ясовано причини невдач. І стало зрозуміло «здійснено ще один прорив, котрий дає змогу наступати по всьому фронту науки.

До того ж виявилось, що наступ цей може подеколи піти в таких несподіваних напрямках, про які годі було й думати.

Коли народилась кібернетика, «а офіційна дата її народження 1948 рік, — то навряд чи думали тоді, до яких разючих наслідків це приведе. «Керування і зв’язок у тварині й машині» «таке визначення дав своєму дітищу «батько кібернетики» американський математик Норберт Вінер. Для кібернетики байдуже, про який об’єкт ідеться: чи то радіо, телеграф, телефон, чи то будь-який автомат у будь-якій галузі техніки, чи то «машина», що зветься людиною.

Співставлення людини й машини може здатись найгрубішою аналогією, суто формальною схожістю. Двигуни «м’язи, біохімічна фабрика, яка переробляє їжу «джерело енергії, виконавчі органи «руки й ноги, керівний пристрій «мозок. Людина в своїх діях і вчинках незрівнянно досконаліша за машини хоча б тому, що вона сама їх створює. Та коли вона опинилася в орбіті математичних досліджень, між технікою й людиною проявилась аналогія куди глибша, ніж можна було припустити.

Відкрились дивні паралелі.

Мозок «справжня обчислювальна машина, проте не просто математична, а логічна, самонавчальна, з запам’ятовуючим пристроєм.

Безперервно надходить у нього потік інформацій від датчиків «органів чуттів. До речі, їх не п’ять, а далеко більше. До нюху, дотику, зору, слуху та смаку слід додати здатність відчувати зміни температури, біль, втрату рівноваги. Не можна забувати й про почуття часу «здатність нашого організму відраховувати певні часові проміжки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Людина дивиться в завтра» автора Ляпунов Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІНЖЕНЕР НАВЧАЄТЬСЯ В ПРИРОДИ“ на сторінці 1. Приємного читання.