Розділ «ІНЖЕНЕР НАВЧАЄТЬСЯ В ПРИРОДИ»

Він має передавальні телевізійні камери з такою контрастністю зору, як у деяких тварин. А також радіолокатор кругового огляду, здатний помітити будь-який найдрібніший предмет, як це роблять локаційні системи деяких тварин.

Робот має маніпулятори-біоруки, і оператор, бачачи те ж саме, що й автоматичний посланець, наказує йому в думці виконати певну роботу «підняти камінь, відбити геологічним молотком шмат якоїсь породи, взяти жменю пилу тощо. Робот виконує ці накази. Все, що він підіймає, попадає до обладнаної всередині роботового тулуба похідної лабораторії-автомата. Аналіз триватиме лічені хвилини, і прилади, що мають таку ж гостроту сприймання, як деякі тварини, зафіксують навіть найменшу кількість речовини.

Наслідки аналізу робот або ж запам’ятає своїм запам’ятовуючим пристроєм, або повідомить через спеціальний канал радіозв’язку. Автоматом керує оператор, але робот має і свою «голову» «електронний мозок, лічильно-розв’язувальний пристрій. Наче до справжнього мозку, сюди надходить інформація про все, що діється довкола. її збирають чутливі датчики, до яких належить і «бачення» робота «телекамера. Електронний мозок миттю оцінює обстановку, відбирає з усіх можливих рішень найкраще, виробляє команди для самого себе.

Скоряючись командам, діють його ноги, руки, тулуб, засвічуються та вимикаються прожектори. Всі ці пристрої витрачають дуже мало енергії. Вони займають дуже мало місця «подібно до «механізмів» живої природи.

Інженер уявляє собі також інший варіант механічного космонавта. Йому вимальовується інша картина.

…Дивовижний краєвид супутника великої планети, приміром Нептуна, оточеного аміачно-метановою атмосферою. А може, це й сам Нептун чи Юпітер, що теж має отруйну газову оболонку. Сила тяжіння на цих планетах-гігантах величезна. Тут, у цих віддалених краях Сонячної системи, людина не зможе покинути свій корабель. Вихід один «послати автомата.

І ось автомата» людську подобу «доставлено на поверхню планети. Він може виконувати все, що й попередній робот, але руки й ноги його діють завдяки штучним м’язам.

Це дуже досконалі двигуни, що створені за принципом м’язів людини чи тварини. Роль м’язового волокна відіграє полімерна плівка. Навпереміну, автоматично надходить до неї то луг, то кислота, примушуючи «м’яз» скорочуватися. Такий двигун працюватиме за будь-яких умов.

І, нарешті, вчені спробують створити наслідувача людської нервової системи, штучну модель нервових клітин та фізико-хімічних процесів, що відбуваються в мозкові. Це, звичайно, буде не мозок. Однак найпростіші розумові процеси такий пристрій зможе відтворювати. Він зуміє зважити побачене, помітити небезпеку, прийняти самостійне рішення.

Такого «розумного» робота можна послати до планет, навіть не керуючи ним із Землі. Всю зібрану інформацію він запам’ятає і передасть по радіо людям.

Невеликий відступ. Що може дати людям вивчення таємниць мозку «надзвичайно досконалої природної кібернетичної машини? Це допоможе створити машини, які самонавчаються і мають практично всеохоплюючу пам’ять; пристрої, які використовують біоструми, щоб навчати праці й мистецтву, виправляти хиби тощо.

Нервові клітини мозку гальмуються, і в цей час вони «ремонтуються» та спочивають. Складна будова нервової системи, що має захисні механізми, «ось яким взірцем скористаються конструктори автоматичних машин. Автомати майбутнього зможуть перебудовуватись на ходу, окремі їхні елементи діятимуть так доцільно, як і клітини мозку. Випадковість не порушить роботи, вихід із ладу окремих частин не зупинить машину.

Мікроелектроніка вже почала розвиватись. Вона створює деталі електронних приладів, які доводиться роздивлятися через збільшувальне скло, а в майбутньому доведеться користуватись і мікроскопом. Із надмаленьких деталей, де роль опору, котушок, конденсаторів виконують лінії та крапки із струмопровідної фарби, збирають блоки «теж малятка. Комбінуючи мікроелементи, можна виготовити складні електронні пристрої. З мікроелементів, можливо, пощастить створити в майбутньому електронну машину, що скидатиметься на людський мозок. За розмірами вона не була б надто громіздка. Для космонавтики це дуже істотно!

Однак не лише космос відкриває перед інженером-біоніком широкий простір. Створені ним автомати знадобляться також дослідникам океанського дна, розвідникам великих земних глибин, неприступних гір, непрохідних джунглів та пустель. Керована по радіо біорука замінить людину всюди, куди вона сама не зможе дістатися.

Та автомати «витвори біоніки «це, так би мовити, одна сторона справи. У майбутньому біоніка проявить себе ще й з іншого боку. Коли ми до кінця розгадаємо таємниці деяких природних процесів, то зможемо керувати ними, змусимо їх послуговувати людям. І ^ в цьому допоможе біоніка.

Звернемось для прикладу до океанських глибин. Скільки тут усяких бактерій, мікробів! День і ніч невтомно «працюють» вони. В придонному шарі накопичуються органічні речовини. Завдяки бактеріям «природним «каталізаторам» «відбувається окислення і при цьому виділяється енергія… Велетенський біохімічний паливний елемент на океанському дні! Та люди поки що не вміють скористатися ним.

А ось інший представник морських глибин «мікроскопічна водорість хлорела. В рослинному світі вона не має подібних до себе за врожайністю та поживністю. П, як і інші водяні рослини, ми будемо вирощувати на прибережних плантаціях. Це чудовий корм для худоби і колись, можливо, «їжа для людини.

Тут знову доведеться згадати про космос, бо хлорелу ладять у супутниці космонавтів. Адже вона не лише постачальник харчових продуктів, а й кисню. В цьому теж жодна рослина не зрівняється з нею. Гадають, що акваріум з хлорелою забезпечить екіпаж ракети в далекому рейсі або на позаземній станції їжею та киснем.

Є ще одна дуже цікава ідея «влаштувати біохімічний паливний елемент… у шлунку людини, використавши бактерії, які там живуть. Це теж вельми згодилося б в умовах космосу, де потрібне своєрідне «натуральне господарство», бо покладатися на привізну сировину та енергію не можна.

Варт згадати також про здатність деяких видів бактерій, водоростей та морських тварин нагромаджувати в собі хімічні елементи, і не всі підряд, а лише певні. То чи не з’являться з часом плантації «живих руд» поблизу берегів, чи не стануть бактерії помічниками металургів, добувачами рідкісних і коштовних металів?