Розділ «ШЛЯХИ ЕНЕРГЕТИКИ»

Чи загрожує людству енергетичний голод? На який час вистачить йому запасів вугілля і нафти? Щонайбільше «років на двісті. А може, навіть і менше «адже потреби в енергії безперервно зростають: збільшується населення Землі, розвивається промислове виробництво.

Треба відвернути загрозу голодування. Треба знайти вихід.

Пошуки нових джерел енергії починаються, як правило, з Сонця «цього велетенського природного термоядерного реактора, що безперервно випромінює світло й тепло. Щороку Земля дістає від нього стільки променевої енергії, що в перерахуванні на кіловат-годину виходить астрономічна цифра «шістсот двадцять більйонів.

Що насправді означає ця цифра, можна зрозуміти, коли порівняти її з іншою: з річним споживанням сонячної енергії всім людством. Воно майже в двадцять тисяч разів менше. Інакше кажучи, ми беремо від нашого денного світила мізерну частку того, що воно надсилає до нас.

Величезні запаси сонячного світла й тепла завжди привертали увагу інженерів. І все ж геліотехніка, по суті, не виросла з дитячого віку.

На що здатні побудовані дотепер сонячні нагрівники? Закип’ятити воду в самоварі, котрі ж більші за розмірами «замінити казан на кухні, в їдальні, пральні чи в лазні «ось, власне, й усе. Хоч і корисні такі установки, та це, як на сучасну енергетику, всього-на-всього тільки іграшки.

До них ще можна додати сонячні печі, в яких влітку сушать фрукти на заводах, та опріснювачі води.

За допомогою сонячних установок можна одержувати дуже високу температуру, що необхідна при зварюванні та плавленні металів. Навіть найтугоплавкіший з них «вольфрам «піддається сонячному плавленню. Але такі установки поки що тільки випробовуються.

Проектами вже передбачено сонячно-водяне опалення південних міст. Нагріту сонцем воду зберігатимуть у тепло-ізольованих сховищах для того, щоб витрачати її взимку. Але й це не зараджує справі.

Геліоенергетика належить майбутньому, а тому перед інженерною уявою тут відкривається широкий простір.

Інженер накреслить собі насамперед найпростіший шлях, яким можна піти. Дзеркало збирає сонячні промені, вони випаровують воду, а далі все відбувається так, як на звичайній теплоелектроцентралі.

Геліостанції (тобто сонячні станції) можна було б побудувати в південних районах і ввімкнути їх у єдине енергетичне кільце. Доцільно обрати для них такі місця, де майже не буває хмар, і примусити працювати на повне навантаження протягом усього дня.

Всі геліоустановки діють тільки за дня. Але струм можна акумулювати і витрачати в разі потреби. Є змога також запастися теплом. Ймовірно, сонячні станції матимуть і теплові акумулятори. Тепло «консервують» деякі солі, що плавляться при нагріванні, а коли знову кристалізуються, то виділяють його.

Але чому ж, незважаючи на видиму простоту сонячних установок, геліоенергетика все-таки ще не ввійшла у наш побут? Річ у тім, що установки ці малопотужні. А щоб мати достатню потужність, потрібні відбивні поверхні таких розмірів, які техніка на даному етапі неспроможна побудувати.

Можливо, коли металурги створять надміцний метал, а хіміки «надміцне скло, вдасться виготовити дзеркала-велетні. Поки що ж відбивач діаметром сто метрів «рідкісна споруда, хоча потужність його усього п’ятсот кіловат. Кілька сотень, а потрібні тисячі, ба навіть мільйони!

Інженери шукають вихід. Адже замість одного великого дзеркала можна зробити безліч малих, а котел розмістити так, щоб усі дзеркала посилали до нього зібрані промені. Тоді загальна відбивна поверхня буде чимала, а виготовляти невеликі дзеркала з однакових, стандартних частин неважко.

Окремі дзеркала-відбивачі повинні весь час обертатися услід за Сонцем, тому їх передбачають розмістити на кільцевих коліях. Дотримувати потрібну швидкість руху і нахил дзеркал допоможе автоматика. Трубчастий геліокотел встановлять на високій вежі в центрі станції, і він також зможе автоматично повертатись.

Це буде справжня теплоенергоцентраль. Пара не тільки приведе в рух турбіни. Вона піде на фабрики, на консервні заводи, в теплиці й житлові будинки. Потужність такої станції досягне кількох мільйонів кіловат-годин на рік.

Інженерний пошук спрямовано також на заміну металевих і скляних дзеркал у сонячних нагрівниках пластмасовими. У довгому циліндрі з плівки верхня половина прозора. Нижня, металізована, відбиває промені, скеровуючи їх на теплоприймач «затемнену трубку. її нагрівають і прямі промені, і ті, що відбилися. Таке плівкове дзеркало може бути надувним і переносним.