Розділ «Частина IV. Як згуртувати тих, хто вірить»

Фонд «Освіта для безробітних» робить значний внесок у те, щоб допомогти юнакам і дівчатам на Близькому Сході радикально змінити напрямок свого життя і, звісно, напрямок розвитку самого реґіону. Точнісінько так само, як він пояснював своїм дочкам на пішохідному переході, що завжди є альтернативний шлях, тепер Брудер дивиться на проблеми на Близькому Сході під іншим кутом зору. І так само, як і всі його попередні успішні проекти, фонд «Освіта для безробітних» сприятиме розвитку бізнесу і зробить багато інших добрих справ. Брудер не керує компаніями, він є лідером руху.

УСІ РУХИ Є ОСОБИСТІСНИМИ

Це почалося 11 вересня 2001 року. Як і для багатьох з нас, після здійснених терористами атак Брудер звернув свій погляд на Близький Схід, щоб зрозуміти, чому таке могло статися. Бо якщо це сталося раз, то може статися ще і ще — і заради життя своїх дочок він хотів знайти спосіб, як запобігти цьому.

І він зробив дивовижне відкриття, яке дозволило не лише захистити його власних дочок, а й запобігти тероризму у Сполучених Штатах. Він усвідомив, що у США переважна більшість молодих людей прокидається вранці з відчуттям того, що у майбутньому для них відкриваються можливості. Незалежно від економічного статусу, більшість юнаків та дівчат, які виросли у Сполучених Штатах, мають внутрішнє відчуття оптимізму щодо того, що вони можуть досягти чогось, якщо дуже хочуть цього,— втілити американську мрію. Хлопець, який виріс у секторі Ґаза, або дівчина, яка живе в Ємені, не прокидається щодня з тим самим відчуттям. Навіть якщо в них і є яке прагнення — вони не мають того оптимізму. Було б надто легко просто вказати на культурну відмінність. Це не все пояснює. Справжня причина полягає в очевидній відсутності інституцій, які б давали молодим людям у цьому реґіоні відчуття оптимізму щодо їхнього майбутнього. Наприклад, у Йорданії закінчення коледжу може дати певний соціальний статус, але не обов’язково готує молодих людей до того, що їх чекає попереду. Система освіти у таких випадках є провідником системного культурного песимізму.

Брудер зрозумів, що проблеми тероризму, з якими ми стикаємося на Заході, мало пов’язані з тим, що юнаки й дівчата на Близькому Сході думають про Америку, а більше — з тим, що вони думають про себе та власне майбутнє. Через свій фонд «Освіта для безробітних» Брудер запроваджує на території усього Близького Сходу програми навчання молодих людей умінням та навичкам, які допоможуть їм відчути, що вони мають можливості в житті. Відчути, що вони можуть керувати власною долею. За допомогою фонду Брудер поширює своє ЧОМУ на глобальному рівні — він прагне навчити людей, що завжди є альтернатива тому шляху, який, на їхню думку, їм випав.

Фонд «Освіта для безробітних» не є американським благодійним фондом, який прагне творити добро у далеких країнах. Це — глобальний рух.

Усі його програми здійснюються незалежно одна від одної, причому місцеві мешканці становлять більшість у керівних радах таких програм. Місцеві лідери несуть особисту відповідальність за те, щоб юнаки й дівчата отримали це відчуття відкритих можливостей у житті, передаючи їм професійні навички, знання та — що найважливіше — впевненість у собі, яка допоможе їм обрати альтернативний шлях свого майбутнього. Майяда Абу-Джабер очолює цей рух в Йорданії. Мохаммад Наджа поширює цю справу в секторі Ґаза та на Західному березі річки Йордан. А Маен Алер’яні своєю діяльністю доводить, що ця справа може змінити культуру навіть у Ємені.

У Ємені навчання дітей триває дев’ять років. Це один із найнижчих показників у світі. У Сполучених Штатах навчання може тривати шістнадцять років. Алер’яні, натхнений Брудером, бачить дивовижну можливість для юнаків та дівчат змінити свій погляд на життя та краще керувати власним майбутнім. Він вирішив знайти кошти, щоб розпочати діяльність свого фонду у місті Санаа, столиці Ємену, і лише за тиждень йому вдалося зібрати 50 тисяч доларів. Швидкість, з якою він зміг зібрати цю суму, неабияка навіть за нашими філантропічними стандартами. Але це відбулося у Ємені, де немає культури філантропії,— тож його досягнення справді неабияке. Крім того, Ємен — одна з найбідніших країн у реґіоні. Але коли ви кажете людям, ЧОМУ ви робите те, що робите, відбуваються дивовижні речі.

В усьому реґіоні всі, хто бере участь у діяльності фонду, вірять у те, що вони можуть допомогти навчити своїх братиків і сестричок, синів і дочок

навичкам та вмінням, які допоможуть їм змінити шлях, який, на їхню думку, їм випав. Вони працюють задля того, щоб допомогти молоді в реґіоні повірити у те, що вони мають світле, повне можливостей майбутнє. І вони роблять це не для Брудера, а для себе. Саме в цьому причина того, що фонд «Освіта для безробітних» змінить світ. Місце Брудера — на верхівці мегафона, у точці ЧОМУ, його роль — надихати, починати рух. Але поширювати рух та здійснювати справжні зміни — це справа тих, хто вірить у це ЧОМУ. До цього руху може долучитися будь-хто, незалежно від місця проживання, роду занять або національності. Людей об’єднує відчуття спільної справи. Якщо ви вірите, що є альтернативний шлях, і єдине, що потрібно зробити,— вказати на цей шлях, тоді зайдіть на веб-сторінку efefoundation.org та приєднайтеся до цього руху. Щоб змінити світ, потрібна підтримка всіх, хто вірить у це.

---

9. Знати чому. Знати як. Що далі?

---

Вони заходили один за одним, не кажучи ані слова, не зустрічаючись ні з ким очима. Усі здавалися однаковими. Поголені голови, сірий, подертий одяг, запилені черевики. Один за одним вони заходили у велике, схоже на печеру приміщення, щось на кшталт ангару з фантастичного фільму. Єдиним кольором був сірий. Усе було в пилюці й диму, так що не лише стіни, а й повітря здавалося сірим.

Сотні, може, тисячі таких дроноподібних людей сіли на акуратно виставлені лавки. Ряд за рядом, ряд за рядом. Море сірої маси. Усі дивилися на екран, що займав цілу стіну цього приміщення. Там велетенська голова щось виголошувала. Цей очевидний лідер цитував догми і пропагандистські заклики, гордо заявляючи, що вони під повним контролем. Вони досягли досконалості. Серед них немає шкідливих елементів. Чи принаймні так вони вважають.

По одному з тунелів, що вів до цього величезного ангару, біжить білява жінка. На ній короткі червоні шорти та прозора біла футболка. І вона сама, і її вбрання на цьому сірому фоні сприймається як яскравий сонячний промінь. Переслідувана охоронцями, вона увірвалася в ангар, тримаючи в руках кувалду. Усе це могло погано закінчитися...

22 січня 1984 року компанія Apple почала продаж свого комп’ютера Macintosh, супроводжуючи його тепер широко відомою рекламою, у якій використано цю сцену з твору Оруела — сцену повного контролю населення у тоталітарному суспільстві, що супроводжувалася обіцянкою «1984 рік не стане 1984». Однак ця реклама була чимось набагато більшим, аніж просто рекламою. У ній не йшлося про технічні характеристики або вигоди нового продукту. Не йшлося про «абсолютно іншу ціннісну пропозицію».

Це був маніфест. Поетична ода ЧОМУ компанії Apple — відеоверсія індивідуального протесту проти статус кво. Це було розпалювання революції. І хоча їхні продукти змінилися, і змінилася мода, ця реклама доречна сьогодні так само, як вона була доречна двадцять п’ять років тому, коли її запустили вперше. Адже ЧОМУ ніколи не змінюється. Те, ЩО ви робите, з часом може змінитися, але ЧОМУ ви це робите — ніколи.

Реклама — лише одне з усього, що було зроблено і сказано за ці роки, щоб показати світові те, у що вони вірять. Усі рекламні чи інформаційні матеріали, що виходять з компанії Apple, їхні продукти, їхнє партнерство, їхня упаковка, дизайн демонстраційних столів, на яких представлені продукти компанії, це — ЩО на підтвердження ЧОМУ Apple, доказ того, що вони кидають виклик статус-кво, прагнучи наділити кожну людину вірою в себе. Чи помічали ви коли-небудь, що їхня реклама ніколи не демонструє групи людей, які насолоджуються їхніми продуктами? Завжди лише конкретні особи. В їхній рекламі «Думай інакше» були зображені люди, які думають інакше, і ніколи — групи. Завжди особистості. Коли Apple каже нам «Думай інакше», вони не просто зображають себе. У рекламі використано картини Пабло Пікассо, Марти Ґрехем, Джима Генсона, Альфреда Гічкока — назвемо лише кількох — зі слоґаном «Думай інакше» у верхньому правому кутку сторінки. Компанія Apple не втілює бунтарський дух лише тому, що вони асоціюють себе з відомими бунтарями. Вони обрали відомих бунтарів, бо ті є втіленням цього бунтарського духу. ЧОМУ компанії з’явилося до появи креативного рішення в рекламі. У жодній рекламі не показано групу людей. І це не випадково. Адже Apple існує для того, щоб зміцнювати дух особистості — саме у цьому полягає її ЧОМУ. Компанія Apple знає своє ЧОМУ — і ми теж. Погоджуємося ми з ним чи ні,— проте знаємо, у що вони вірять, адже вони нам про це розповіли.

ГОВОРІТЬ ЧІТКО — І ВАС ЧІТКО ЗРОЗУМІЮТЬ

У тривимірному варіанті Золотого Кола організація представлена у вигляді конусу. Така організована система перебуває в іншій системі — у системі ринку.

Ринок — це всі споживачі та потенційні клієнти, усі ЗМІ, акціонери, конкуренція, постачальники та кошти. Ця система є неієрархічною, хаотичною та неорганізованою. Єдине місце дотику організованої системи з неорганізованою — через основу організованої системи, на рівні її ЧОМУ. Усе, що говорить і робить організація, є каналом передачі зовнішньому світові бачення, притаманного її лідерові. Усі продукти та послуги, які компанія продає, маркетинґова та рекламна діяльність, усі контакти із зовнішнім світом є такими каналами. Пам’ятаймо, що люди не купують те, ЩО ви робите,— вони купують те, ЧОМУ ви це робите. І якщо все, що відбувається на рівні ЧОМУ, не є чітким відображенням мети існування компанії, її ЧОМУ, то натхнення в серцях покупців навряд чи з’явиться.

Коли компанія невелика, це — не питання, бо засновник має багато прямих контактів із зовнішнім світом. Довірених людей, що належать до типу ЯК, може бракувати, і засновник ухвалює більшість важливих рішень сам. Зустрічається з клієнтами, продає продукт і бере на роботу більшість, якщо не всіх працівників. Однак зі зростанням компанії в ній з’являються нові системи й процеси, приходять нові люди. Справа, яку втілював засновник, поступово набуває форми структурованої організації — і формується конус. Зі збільшенням конусу роль лідера змінюється. Він більше не є найгуч-нішою частиною мегафону; він стає джерелом меседжу, який передається через мегафон.

Коли компанія невелика, все обертається навколо особистості засновника. Ніхто не сперечається щодо того, що особистість засновника — це особистість компанії. Чому ж ми тоді думаємо, що щось змінилося лише тому, що компанія успішна? Яка різниця між Стівом Джобсом — людиною та Apple — компанією? Ніякої. У чому різниця між особистістю сера Ричарда Бренсона та особистістю компанії Virgin? Ніякої. У міру того, як зростає компанія, завдання виконавчого директора полягає в тому, щоб персоніфікувати ЧОМУ. Говорити про нього. Виявляти його. Проповідувати його. Бути символом того, у що вірить компанія. Він утілює намір, і ЩО компанія говорить або робить — це його голос. Пригадаймо Мартіна Лютера Кінґа та його соціальний рух: робота лідера більше не полягає в тому, щоб самому виконувати всю роботу, робота лідера — надихати.