Розділ «Упир»

Часто вважають, що після зустрічі з упирем людина починає марніти, втрачає сили, ніби її раптово «підітнуло» (звідси й назва упиря — потинач): «Були такі люди — потиначі. Ті потиначі, коли притулялися до людини, забирали її силу».[2143] За відомостями П. Чубинського, упирі «потинають» людей, на котрих «мають право», завжди ззаду.[2144]

Як й інших чародіїв, упирів наділяють здатністю «скидатися» чорним чи білим собакою, котом, свинею тощо:

— «Упирі можуть перетворятися… от йде десь уночі там перебирається і зробиться або на кота, або на свиню».[2145]

— «Є той опир, шо воно перекидає сі. Йдеш — і вже є свиня коло тебе, йдеш — ше шось сі перекинуло, йдеш, провадит тебе додому».[2146]

Як і відьма, упириця нібито доїть корову в подобі жаби.[2147]

Зафіксовано уявлення, що упирями можуть бути деякі тварини, наприклад вуж: «Вуж сидів під піччу, п’єть кіля важив, вилазив та ссав кров з дітинки. Його вбили — і дітина вмерла, бо він йі потьив так, як опирь потинає».[2148]

Упирем нібито може бути кінь: «Є кінь вупирь. Є. Кінь як свище в ніс, ніздрі, і він не б’є вас ногами задними, а він передними на вас атакує…»[2149] Вважають, що такий кінь пов’язаний із дияволом. Щоб не «ходив», коневі-упирю потрібно було вбити в голову зубець із борони.

Подекуди побутують уявлення, що упирем може бути собака: «В нас був такий, шо пси бив. От не треба мені пса, надоїв, я відвів до него, він його — пук! — і всьо. І кажут, шо вбив пса (хтось йому привів). Він вбив, облупив, а пса вікінув десь чи закопав. Він уночи встає, а пес облуплений ходит коло хати. То добре, шо він знав тої дурниці якоїсь, та й відправив того пса, та й більше не приходóв. Значить, і пес був якийсь такий несамовитий. То то син мені його росказував».[2150]

Згідно з даними С. Стретельської-Ґринберґ, спорадично вірили, що упирем стає чорний кіт, коли йому виповниться сім років, а також що упирем може бути корова, курка, качка й взагалі будь-яка тварина. Натомість інші вірили, що це людина-упир змінює подобу й перетворюється на різних тварин.[2151]

У ракурсі шкоди, заподіюваної людям, образ упиря чи упириці чітко не розмежовують з образами знахурів, ворожильників, чарівників, відьом тощо:

— «Коли хтось викопує на ріллі чи на подвір’ї варене яйце, то то якась людина, шо тим бавиця, упирь, закопала. Сире яйце— для сварки, а варене — аби хтось умер».[2152]

— «Опирь — то він, а відьма — то вона. На Йвана ходьи вони та й молоко відбираї».[2153]

— «Ну, отаківо — опириця, чарівниця, — та, шо молоко відбирає. Така, як людина, але негідно при їй бути».[2154]

— «Опириці — то відьма. Опир — тáкіж то самé, але то чоловік».[2155]

— «Опирі можут шось зробити корові, шо молока не буде».[2156]

— «Упир — то те саме, шо відьма, він тоже може молоко відібрати».[2157]

— «Упир — то такий, шо він міг в корови молоко відібрати, ше шось зле зробити, — то не від Бога».[2158]

— «Упирі так, як відьми, молоко відбирали, шось так могли нашкодити, а могли і нічого не робити».[2159]

— «Казали, то такий самий чоловік, як відьма, і з хвостом, і молоко міг одібрати, то тільки мав бути чоловік».[2160]

— «Упир — то такий чоловік, як відьма, і з хвостом, і все так робить, як вона, тільки шо чоловік».[2161]